УДК 372.882

ДИДАКТИЧНА МАЙСТЕРНЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ДОПРОФІЛЬНОГО І ПРОФІЛЬНОГО НАВЧАННЯ

Наталія Дуняшенко,

 вчитель української мови та літератури

гімназії № 9 Кіровоградської міської ради Кіровоградської області

У статті розкрито сутність поняття допрофільного та профільного навчання в сучасній науково-педагогічній літературі та нормативних документах, запропоновано зразки  дидактичних матеріалів для допрофільного навчання.

Ключові слова: Допрофільна підготовка, профільне навчання, диференціація.

The author has researched the essence of the concept of pre profile and specialized training in modern scientific and educational literature and regulations. The author has proposed the examples of teaching materials for the study of pre profile.

Keywords: pre profile training, profile education, differentiation.

Початок XXI ст. знаменується тенденціями всебічного оновлення освіти України, переконливими ознаками інтеграції українського суспільства в світове

співтовариство. У цьому напрямі прийняті і діють низка нормативних актів, серед яких Закон України "Про загальну середню освіту” (1999), Національна доктрина розвитку освіти (2002), Концепція профільного навчання в старшій школі (2003) та ін.

Законодавче закріплення профільності старшої школи в Україні є прогресивним кроком у напрямку забезпечення її варіативності, широкої диференціації та індивідуалізації навчання, відповідності змісту освітнім запитам та інтересам учнів.

На відміну від поглибленого, профільне навчання дозволяє учням вибрати не один-два предмети, а конкретну пріоритетну галузь для більш глибокого вивчення, планування групи, циклу, сукупності предметів на взаємодоповнювальній і підтримуючій основі, які часто забезпечують понятійним апаратом, методами й засобами вивчення один одного. Повноцінна реалізація профільного навчання, що передбачає істотні зміни у змісті навчання й формах роботи зі школярами, доцільна на старшому ступені школи (10-11-і класи).

Профілізація навчання передбачає підвищені вимоги до професійної підготовки вчителя, його педагогічної компетентності, ерудиції, загальної культури. Вчити по-різному – означає розробляти зміст, організаційні форми, методи і засоби навчання й виховання з метою забезпечення оптимальних умов для розвитку школярів. Вчитель вже не є єдиним і головним джерелом інформації, а, насамперед, організатором самостійної роботи учнів та консультантом. Вирішальною педагогічною умовою організації профільного навчання в загальноосвітній школі є формування складу педагогічних кадрів, які мають забезпечувати профільну, допрофільну, загальноосвітню підготовку учнів.

Мета статті – розкрити сутність поняття допрофільного та профільного навчання в сучасній науково-педагогічній літературі та нормативних документах, запропонувати зразки  дидактичних матеріалів для допрофільного навчання.

Допрофільна підготовка – система педагогічної, психолого-педагогічної, інформаційної та організаційної діяльності, яка допомагає визначенню учнів старших класів основної школи у вибранні ними профільних напрямів майбутнього навчання та широкої сфери наступної професійної діяльності (у тому числі у відношенні вибору профілю та конкретного місця навчання на старшому ступені школи або інших шляхів продовження освіти). Поняття «допрофільна освіта» є новим для вітчизняної педагогічної науки та практики. Уперше воно з'явилось і «набуло права» в Концепції профільного навчання у старшій школі. Згідно з Концепцією, допрофільна підготовка здійснюється у 8-9-х класах із метою професійної орієнтації учнів, сприяння у виборі ними напряму профільного навчання у старшій школі. Форми її реалізації – введення курсів за вибором, поглиблене вивчення окремих предметів на диференційованій основі. Допрофільна підготовка має здійснюватись також через факультативи, предметні гуртки, наукові товариства учнів, Малу академію наук, предметні олімпіади, кабінети профорієнтації.

Головна мета допрофільної підготовки – формування в дітей здібності робити усвідомлений вибір подальшого профілю навчання. Школярі повинні вміти об'єктивно оцінювати свої здібності до навчання за різними профілями, здійснювати вибір профілю, який співпадає зі здібностями та інтересами, бути готовими докласти зусилля для отримання якісної освіти. На етапі допрофільної підготовки важливо створити умови для випробування учня в різних видах навчальної діяльності, яка має здійснюватись на діагностичній основі й мати за мету не тільки виявлення професійних орієнтацій учнів, переважних схильностей у різних галузях знань, а й формування інтересів, потреб, самомотивованого, самостійного навчання як усвідомленої навчальної діяльності. Ця діяльність має знайти більш розгорнуті форми у старшій школі. На цьому етапі важливою стане своєчасна оцінка комплексу індивідуальних особливостей підлітка з точки зору його готовності до успішного навчання за певним профілем, попередження дезадаптації в умовах виникнення навчальних труднощів і стресів, пов'язаних зі спілкуванням у новому колективі. Важливо досягти усвідомлення учнем себе як суб'єкта вибору профілю навчання.

Основна ідея допрофільної підготовки – створення освітнього простору, яке сприяє самовизначенню учнів середнього ланцюга школи через організацію курсів за вибором, інформаційну роботу та профільну орієнтацію. Головні завдання допрофільної підготовки: розвиток широкого спектра пізнавальних і професійних інтересів, освітніх компетенцій, які забезпечують успішність у майбутній професійній діяльності; виявлення інтересів, нахилів і здібностей учнів; формування практичного досвіду в різних сферах пізнавальної та професійної діяльності, орієнтованого на вибір профілю навчання у старшій школі; надання психолого-педагогічної допомоги при придбанні учнями уявлень про життєві, соціальні цінності, у тому числі пов'язаних із професійним становленням.

 Якщо підсумком діяльності середньої школи будуть мотиваційна, інформаційна та практична готовність школяра до вибору, то її роботу з допрофільного навчання можна вважати успішною. У Концепції профільного навчання в старшій школі зазначено, що профільне навчання – вид диференційованого навчання, що передбачає врахування освітніх потреб, схильностей і здібностей учнів і створення умов для навчання старшокласників відповідно до їхнього професійного самовизначення, що забезпечується за рахунок змін у меті, змісті, структурі та організації навчального процесу [5]. Академік АПН України О. І. Бугайов констатував, що профільне навчання – тип диференціації та індивідуалізації навчання, що передбачає орієнтацію на певний вид професійної діяльності та врахування індивідуальних схильностей і здібностей учнів [1, с. 31]. Учений-педагог В. І. Кизенко розглядав профільне навчання як вид диференційованого навчання (або форму організації навчання) старшокласників відповідно до їхніх освітніх потреб, зумовлених орієнтацією на майбутню професію шляхом поглибленого вивчення певних складових змісту загальної середньої освіти [4, с. 43]. Подібного тлумачення дотримувалися О. А. Кузнєцов, С. М. Рягін, Л. О. Філатова, І. C. Якиманська [6; 22; 28]. Досить розгорнуте тлумачення запропоноване ученим В. Морозом: профільне навчання – принципово новий підхід до організованої, психологічно і дидактично забезпеченої підготовки молодого громадянина України до свідомого вибору життєвого шляху і можливості на першому його етапі виконувати деякі трудові чи інтелектуальні функції для забезпечення свого життя [8]. Таку ж позиції підтримувала дослідниця проблеми організації профільного навчання в сільській місцевості Н. І. Шиян: "Профільне навчання трактується нами як спеціально організована форма пізнавальної діяльності, що враховує індивідуальні особливості, бажання й соціальний досвід особистості, спрямована на оптимальний інтелектуальний розвиток особистості учня і передбачає структурування змісту навчального матеріалу, добір форм і методів навчання відповідно до їх можливостей і прагнень”. Профільне навчання спрямоване на набуття старшокласниками навичок самостійної науково-практичної, дослідницько-пошукової діяльності, розвиток їхніх інтелектуальних, творчих, моральних, фізичних, соціальних якостей, прагнення до саморозвитку та самоосвіти [5].

У Концепції визначені основні завдання профільного навчання: створення умов для врахування й розвитку навчально-пізнавальних і професійних інтересів, схильностей, здібностей і потреб учнів старшої школи в процесі їхньої загальноосвітньої підготовки; виховання в учнів любові до праці, забезпечення умов для їхнього життєвого і професійного самовизначення, формування готовності до свідомого вибору й оволодіння майбутньою професією; формування соціальної, комунікативної, інформаційної, технічної, технологічної компетенції учнів на допрофільному рівні, спрямування підлітків щодо майбутньої професійної діяльності; забезпечення наступно-перспективних зв’язків між загальною середньою і професійною освітою відповідно до обраного профілю [5]. Профіль навчання охоплює базові загальноосвітні, профільні предмети та курси за вибором. Базові загальноосвітні предмети становлять інваріантну складову змісту середньої освіти та обов’язкові для всіх профілів. Профільні загальноосвітні предмети – це цикл предметів, які реалізують мету, завдання і зміст кожного конкретного профілю. Вони обов’язкові для учнів, які обрали даний профіль навчання. Профільні предмети вивчають поглиблено. Курси за вибором – це навчальні курси, які входять до складу профілю навчання. Основні їхні функції: поглиблення та розширення змісту профільних предметів або забезпечення профільної прикладної та початкової професійної спеціалізації навчання [5]. Серед курсів за вибором виділяють спеціальні курси та факультативні.

Спеціальний курс доповнює, поглиблює зміст певного навчального курсу чи предмета державного освітнього компонента і визначає спеціалізацію профілю. Спеціальні курси є обов’язковими для вивчення учнями.

Факультативний курс – навчальний матеріал певного обсягу і структурно завершеного змісту, що факультативно вивчається протягом певного періоду.

Профільне навчання здійснюють через навчальні заняття (уроки, лекції,семінари тощо), факультативи, дистанційні курси, екстернат [7]. На думку практиків, основними положеннями профільного навчання тавиховання є: диференціація як засіб оптимального розвитку учня в умовах варіативності навчання, засіб реалізації принципу індивідуалізації педагогічного процесу на суб’єкт-суб’єктній основі; індивідуалізація, що охоплює діагностику та типологізацію учнів, знання, здібностей, потреб та інтересів кожного учня; соціалізація як процес засвоєння і відтворення людиною цінностей і соціальних норм суспільства, у якому вона живе; інтеграція як процес входження особистості в соціально-економічну та гуманітарну спільноту її органічною частиною [7].

Диференціація означає різницю, відмінність, розподіл цілого на частки, ступені, рівні [10]. Диференційоване навчання – це така його організаційна система, у якій навчальні групи, класи формуються за певною спільною ознакою й відповідно до цього навчання проводиться за різними навчальними планами й програмами з максимальним урахуванням індивідуальних особливостей учнів та забезпеченням оптимальних результатів у їхньому розвитку та у формуванні відповідних якостей. Диференціація – це також спеціально організована пізнавальна діяльність, яка, ураховуючи індивідуальні відмінності, спрямована на оптимальний інтелектуальний розвиток кожного учня та передбачає структурування змісту навчального матеріалу, добір форм, прийомів і методів навчання відповідно до типологічних особливостей учнів. Тому розрізняють декілька видів диференціації. Перший полягає в тому, що в одному класі, за однією програмою й підручником, учні отримують можливість засвоювати матеріал на різних рівнях. Ключовим, відправним при цьому є рівень обов’язкової підготовки. Його досягнення свідчить про виконання учнем мінімально необхідних вимог до оволодіння змістом дисципліни. На його основі формується більш високий рівень засвоєння матеріалу, творчий підхід при його застосуванні на практиці. Такий вид диференціації отримав назву "рівнева диференціація”. Другий вид диференціації – диференціація за змістом – припускає навчання різних груп учнів за програмами, що припускають відмінності у глибині викладення матеріалу, обсязі знань. Цей вид диференціації лежить в основі профільного навчання. Отже, у старшій школі основним способом організації диференційованого навчання є профільне навчання.

Профільне навчання часто пов’язується з поняттям "індивідуалізація навчального процесу”. Аналіз педагогічної та психологічної літератури дає можливість умовно виділити три основних підходи, що характеризують змістове наповнення значення поняття "індивідуалізація”. За визначенням В.М.Єремеєвої, з психолого-педагогічної точки зору – це організація навчання, яка заснована на створенні оптимальних умов для виявлення задатків, розвитку здібностей та інтересів кожного учня; з соціальної – це цілеспрямований вплив на формування творчого, інтелектуального, професійного потенціалу суспільства; з дидактичної – це вирішення актуальних проблем школи шляхом створення стратегії, побудови інноваційної системи навчального процесу або особливої форми його організації [3, с. 10]. Виділені підходи не є альтернативними, а доповнюють один одного, допомагають більш повно зрозуміти сутність і багатозначність поняття "індивідуалізація”, що розглядається як одна зі складових частин профорієнтації, профільного навчання.

Н. Є. Мойсеюк наголосила, що "індивідуалізація навчання – це система засобів, яка сприяє усвідомленню учнем своїх сильних і слабких можливостей навчання, підтримці і розвитку самобутності з метою самостійного вибору власних смислів навчання” [9, с. 270]. Навчання на основі індивідуалізації учня сприяє формуванню таких якостей: самостійність, ініціативність, творчість, упевненість, захоплення, дослідницький стиль діяльності, культура пошуку і праці [2, с. 69–71].

Опрацювання нормативних, науково-педагогічних джерел дозволяє зробити певні висновки. Профільне навчання відрізняється від загальноосвітньої підготовки більш конкретними професійно орієнтованими характеристиками мотивів, цілей, засобів і результатів навчальної, продуктивної, творчої діяльності, які виступають по відношенню до учня у вигляді певних вимог. У старшій школі учень мусить перейти від загальноосвітнього профілю до більш конкретного профілю діяльності, який передбачає певну спеціалізацію. Більшість науковців схильні трактувати профільне навчання як форму диференціації та індивідуалізації за інтересами та проектованою професією, що характеризується поглибленим вивченням певних предметних циклів, інколи – введенням нових, не передбачених базовим навчальним планом.

Пропоную зразки тестових завдань, літературні диктанти, схеми, таблиці, матеріал із теорії літератури як дидактичний супровід до уроків української мови та літератури у 8 класі для реалізації допрофільного   навчання.

Українська мова

8 клас

Українська література

8 клас

Дума «Маруся Богуславка»

Художній аналіз думи

Композиція

Установіть відповідність між частиною твору та подією:

 (...)

Література

1. Бугайов О. І. Диференціація навчання учнів у загальноосвітній школі : методичні рекомендації / О. І. Бугайов, Д. І. Дейкун – К., 1992. – 31 с.

2. Гончаренко С.У. Проблеми індивідуалізації процесу навчання / С.У.Гончаренко, В.М.Володько // Педагогіка і психологія. – 1995. – № 1. –         С. 63–72.

3. Єремеєва В.М. Педагогічна технологія підготовки майбутніх учителів до індивідуалізації навчання учнів : автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04 / В.М.Єремеєва. – К., 2002. – 23 с.

4. Кизенко В.І. Педагогічна сутність основних понять профільного навчання / В.І.Кизенко : підруч. для директора. – 2003. – № 11–12. – С. 42–45.

5. Концепція профільного навчання в старшій школі // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. – К. : Педагогічна преса. – 2003. – № 24, грудень. – 32 с. – С. 3–16.

6. Кузнецов А. А. Профильное обучение и учебные планы старшей ступени школы / А. А. Кузнецов, Л. О. Филатова // Стандарты и мониторинг в образовании. – 2003. – № 3. – С. 54–58.

7. Куриш Ю. Становлення профільного навчання / Ю. Куриш // Завуч. – 2005. – № 17–18, червень, 63 с. – С. 18–20.

8. Лернер П. Профільна освіта старшокласників : якою їй бути? / П.Лернер // Завуч. – 2003. – Травень. – № 14. – С. 6–7.

9. Мойсеюк Н. Є. Педагогіка : посібник для суд. вузів / Н. Є. Мойсеюк. – К. : Граніна, 1999. – 350 с.

10. Психолого-педагогічна підтримка навчально-виховного процесу : навч. посібник для слухачів інститутів післядипломної освіти, ФПК, керівників навчальних закладів, вчителів, вихователів, практичних психологів : Вип. 2. – Харків, 2001. – 170 с.

Статтю подано в скороченому вигляді (з технічних умов сайту). Повний текст статті див. тут: /dunjashenko_02.01.doc

Дуняшенко Наталія Василівна. Кваліфікаційна категорія вища, старший вчитель. Місце роботи, посада: Гімназія № 9 Кіровоградської міської ради Кіровоградської області; вчитель української мови та літератури.