Персональный сайт

«Інтернет-конференція як засіб розвитку професійної компетентності педагогів у системі методичної роботи»

Олександр — Fri, 06 Jun 2014 12:19:39 GMT

Інтернет-конференція як засіб розвитку професійної компетентності педагогів у системі методичної роботи

(АНАЛІТИЧНІ МАТЕРІАЛИ)

Вступ

У даній роботі подається теоретичне обґрунтування та аналіз організаційно-методичного забезпечення проведення науково-практичної інтернет-конференції «Науково-методичний супровід допрофільного і профільного навчання в умовах міста», що відбулася 9-11 січня 2014 року.

Важливою складовою в проведенні інтернет-конференції є не лише розміщення власних статей, але й обговорення, зокрема розміщення коментарів, ведення діалогу з авторами інших матеріалів. Інтернет-конференція викликала зацікавленість у педагогів не лише міста Кіровограда та Кіровоградської області, але й інших міст України, а саме: Києва, Полтави, Вінниці, Житомира. За результатами обговорення матеріалів інтернет-конференції з урахуванням надісланих пропозицій від навчальних закладів були прийняті відповідні рекомендації.

Метою роботи є розробка методичних підходів до використання засобів нових інформаційних технологій для розвитку творчого потенціалу педагога, формування в нього вміння здійснювати прогнозування результатів своєї діяльності, розробляти стратегію пошуку шляхів і методів вирішення завдань післядипломної освіти. Сприяння розвитку інформаційно-комунікаційної компетентності та інших компонентів професійної компетентності педагогічних працівників.

У роботі чітко виокремлюються та аналізуються три етапи проведення інтернет-конференції: підготовчій, операційно-діяльнісний та підсумковий.

Дана робота проходила апробацію в процесі підготовки та проведення міської інтернет-конференції «Інноваційна діяльність у педагогічному просторі дошкільного навчального закладу», що дало можливість уточнити та поглибити змістові аспекти, висновки та методичні рекомендації, які містяться в роботі.

Організаційно-методичний супровід проведення інтернет-конференції

Можна виокремити три етапи організаційно-методичного супроводу підготовки і проведення інтернет-конференції.

На першому, підготовчому, було розроблено, узгоджено з науковцями обласного інституту післядипломної педагогічної освіти та розіслано в загальноосвітні навчальні заклади (в електронному вигляді) інформаційний лист (див. /1nternet-konfer.01.2014-1.doc), у якому визначалися мета та основні змістові напрями роботи конференції; вимоги до змісту і формату заявки на участь у конференції та тексту виступу; терміни та спосіб подання матеріалів оргкомітету.

Наступним кроком на цьому етапі була робота щодо створення умов для участі в конференції, яка мала два аспекти:

1) робота з потенційними учасниками конференції: методичним активом та педагогами, що творчо працюють, - яка мала на меті надання необхідної методичної допомоги в процесі написання та оформлення статей;

2) робота з керівниками загальноосвітніх навчальних закладів, яка полягала в роз’ясненні основних організаційно-методичних засад підготовки до конференції. Важливим стимулом у цьому процесі стало введення у перелік показників та критеріїв оцінювання роботи як окремих педагогів, так і колективу в цілому пункту про участь в інтернет-конференціях і інтернет-семінарах.

Оргкомітет конференції, до складу якого входили методисти центру методичної та соціально-психологічної служби управління освіти Кіровоградської міської ради у встановлені терміни (за 10 днів до початку конференції) приймали заявки та статті учасників в електронному вигляді, рецензували їх та за необхідності надсилали авторам для доопрацювання. Найчастішими помилками були такі: неправильна структура статті, відсутність списку використаних джерел або невідповідність вимогам держстандарту, відсутність у тексті посилань на використані джерела, відсутність індексу УДК.

На другому, основному, етапі, який розпочався за два дні до офіційного відкриття конференції, здійснювалися такі важливі заходи:

виставлення на ВЕБ-сторінку конференції статей її учасників;
забезпечення активного обговорення педагогами різних навчальних закладів матеріалів конференції.

Після завершення виставлення адміністратором і модератором сайту статей учасників оргкомітет за дві години до офіційного початку конференції надіслав електронною поштою усім її учасникам та керівникам навчальних закладів лист, підписаний директором ЦМСПС управління освіти Кіровоградської міської ради

(див. /list_cmsps_uchasnikam_konfer-08.01.doc). У листі, зокрема, зазначалося: «Всі учасники інтернет-конференції, що надіслали оргкомітету заявку і текст статті, а також їхні колеги, які бажають узяти участь у роботі конференції, мають зареєструватися на сайті http://doslidniks.at.ua та брати участь в обговоренні матеріалів конференції: ставити запитання і відповідати на запитання колег, коментувати та оцінювати їхні статті тощо. Рейтинг участі навчального закладу в конференції визначатиметься не лише кількістю зареєстрованих на сайті його працівників, але й рівнем їхньої активності в ході обговорення матеріалів. Кожен із зареєстрованих учасників конференції має прокоментувати й оцінити не менш 5 статей, виставлених на сайті в даному розділі. Рейтинг участі навчального закладу в інтернет-конференції враховуватиметься в процесі моніторингу управлінської та науково-дослідної діяльності закладу, а також під час атестації закладу та педагогічних працівників».

Основний етап тривав п’ять днів (два дні було додано оргкомітетом на прохання учасників конференції).

Див. статті учасників та коментарі до них: http://doslidniks.at.ua/news/naukovo_praktichna_internet_konferencija/2014-01-06-6#

Конференція викликала неабиякий інтерес в освітянських колах і не лише міста, але й інших міст і сіл області, а також інших регіонів (Житомирська, Полтавська, Вінницька області та м. Київ). На сайті зареєструвалося понад 160 педагогів. Ще понад 70 залишили свої коментарі без реєстрації. Загальна оцінка конференції була позитивною. Ось деякі коментарі, що їх залишили педагоги і керівники закладів:

«Значення науково-практичної інтернет-конференції дуже вагоме, адже освіта в умовах профільного навчання основної школи має, власне, свою окрему специфіку та зміст, що обумовлюються необхідністю формування особистості відповідно до потреб розвитку складу професій, орієнтованого на трансформації ринку праці сучасної доби».

«Безперечно,профілізація навчання - річ потрібна й актуальна. Але для її повноцінного здійснення має бути створена належна навчально-матеріальна база. На сьогодні такої бази в переважній більшості навчальних закладів України немає. Отримується такий собі "безмашинний варіант навчання інформаційним технологіям", що трохи смішно й сумно».

«Згідна с темою конференції. Профільне навчання спрямоване на набуття старшокласниками навичок самостійної науково-практичної, дослідницько-пошукової діяльності, розвиток їхніх інтелектуальних, психічних, творчих, моральних, фізичних, соціальних якостей, прагнення до саморозвитку та самоосвіти».

«Дякуємо за актуальну тему вашої конференції. Вибір учнями профілю навчання повинен робитися задовго до 10-го класу. Цей вибір учні мають робити свідомо, враховуючи свої здібності».

«Профілізація старшої школи – один з пріоритетів модернізації освіти. Профільне навчання – це вид диференційованого навчання, який передбачає врахування освітніх проблем, нахилів і здібностей учнів; створення умов для професійного самовизначення, що забезпечується за рахунок змін у цілях, змісті, структурі та організації навчання».

«Тема конференції актуальна, адже головна мета допрофільної підготовки - формування в дітей здібності робити усвідомлений вибір подальшого профілю навчання. Школярі повинні вміти об'єктивно оцінювати свої здібності до навчання за різними профілями, здійснювати вибір профілю, який співпадає зі здібностями та інтересами, бути готовими докласти зусилля для отримання якісної освіти. На відміну від поглибленого, профільне навчання дозволяє учням вибрати не один-два предмети, а конкретну пріоритетну галузь для більш глибокого вивчення».

«Шановні колеги! Щиро дякую за співпрацю! Статті науково-практичної інтернет-конференції «Науково-методичний супровід допрофільного і профільного навчання в умовах міста» є дуже актуальними, бо нині на перший план ставиться ідея життєвого і професійного успіху. Усі розуміють, що профільне навчання – це засіб професійного самовизначення учнів. Воно допомагає зважати на інтереси старшокласників, створювати умови для їх навчання з урахуванням власних потреб, здібностей і професійних планів, а також істотно підвищувати їх мотивацію до навчання. Отже, профільне навчання передбачає внесення відповідних змін до структури і змісту освіти кожного учня. Такі заходи є прекрасною можливістю для обміну досвідом з колегами шкіл міста. Успіхів та натхнення!».

Завершенням основного етапу стало обговорення проекту рекомендацій конференції /rekomendac11_1nternet-konfer-9-11.01.2014.doc, які мали такі розділи: «Центру методичної та соціально-психологічної служби», «Керівникам навчальних закладів», «Учителям, які працюють у профільних класах та у класах з допрофільною підготовкою».

На третьому, заключному етапі, оргкомітет конференції здійснював аналіз її результатів (див. http://doslidniks.at.ua/news/analiz_rezultativ_provedennja_internet_konferenciji_9_11_sichnja_2014_roku/2014-01-28-9).

Методисти, кожен за своїм фахом, проаналізували усі коментарі, зауваження до статей, запитання до авторів та відповіді на них.

Цей етап конференції видався найскладнішим для її організаторів, оскільки така конференція проводилася в місті і в області вперше. Були визначені принципові підходи та змістові лінії підготовки такого аналізу, у якому слід було не лише визначити якість і кількість підготовлених педагогами кожного закладу матеріалів, активність педагогів у процесі обговорення матеріалів колег, але також і визначити рейтинг участі певного закладу за підсумками роботи конференції: /anal1z_provedennja_1nternet-konfer..doc /dod-1.doc ; /dod-2.doc

Отже, перевага проведеного заходу у формі науково-практичної інтернет-конференції в тому, що вона забезпечила:

- широкий обсяг аудиторії користувачів різних категорій, зацікавлених у тематиці конференції;

- незалежність від географічного розташування: участь в інтернет- конференції брали користувачі з різних міст, що дозволило значно розширити межі наукової співпраці в глобальній мережі;

- доступність: брали участь в інтернет-конференції, не приїжджаючи в місто, надіславши за допомогою електронної пошти усі необхідні матеріали для розміщення їх в конференції;

- економія часу та фінансових ресурсів;

- кожен користувач мережі Інтернет мав змогу ознайомитись з матеріалами конференції та приєднатися до обговорення даної тематики, задати свої питання автору статті чи висловити свою думку щодо даного напрямку роботи;

- участь значної кількості компетентних осіб, зацікавлених у тематиці інтернет-конференції, дозволила досягти значного підвищення результативності методичної роботи.

Разом з тим, під час організації та проведення інтернет-конференції організатори та керівники закладів зіткнулися з деякими проблемами. Однією з них є те, що у деяких учасників виникли труднощі у процесі реєстрації. Це спричинило занепокоєння в учасників конференції, несвоєчасне подання відповідей доповідачами на запитання. Також до недоліків слід віднести недостатню технічну можливість інформаційного ресурсу навчальних закладів та ЦМСПС (мала потужність серверів, низька швидкість інтернет-зв’язку тощо).

Навчальним закладам було рекомендовано:

вдосконалити інструктивно-роз’яснювальну роботу щодо проведення інтернет-конференції;
активізувати роботу методичних формувань з метою висвітлення їх напрацювань під час проведення інтернет-конференції;
стимулювати фахівців до активної участі у роботі інтернет-конференцій.

Вирішуючи проблемні ситуації, які виникали в ході роботи конференції, та для більш продуктивної і організованої роботи в подальшому, необхідно звернути увагу на деякі заходи. А саме:

- для учасників розробляти правила конференції із зазначенням конкретних вимог до порядку подання запитань доповідачам та відповідей на них, можливості спілкування з іншими учасниками;

- забезпечити ефективний технічно-адміністративний супровід під час розміщення матеріалів конференції на відповідному ресурсі. Кількість персоналу, залученого до даної діяльності, залежить від кількості заявлених учасників конференції

(не менше одного адміністратора (модератора) на 10 учасників);

- передбачити доступ технічно-адміністративного складу конференції до роботи з ресурсом;

- покласти відповідальність щодо змісту та структури матеріалів на учасників конференції та їх керівників.

Висновок. Інтернет-конференція може стати дієвим засобом розвитку професійної компетентності педагога у системі методичної роботи та активізації діяльності педагогічного колективу, а також одним із показників для визначення рейтингу як окремого педагога, так і навчального закладу в цілому та під час атестації.

За підсумками проведення та аналізу результатів інтернет-конференції було видано брошуру:

Пахолівецька М. В. Інтернет-конференція як засіб розвитку професійної компетентності педагогів у системі методичної роботи (з досвіду роботи) / М. В. Пахолівецька. – Кіровоград : ЦМСПС, 2014. – 25 с.

/1nternet-konfer-jak_zas1b_rozv-prof-kompet-1.doc

Матеріали інтернет-конференції * Василенко Н.В. КЕРІВНИК ПРОФІЛЬНОГО ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ: ПРОФЕСІЙНІ ТА СПЕЦІАЛЬНІ ВИМОГИ

Олександр — Mon, 13 Jan 2014 06:41:03 GMT

УДК 378.046.4:371.113

КЕРІВНИК ПРОФІЛЬНОГО ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ: ПРОФЕСІЙНІ ТА СПЕЦІАЛЬНІ ВИМОГИ

Надія Василенко,

доцент кафедри методології та управління освітою Вінницького обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників, кандидат педагогічних наук, доцент.

У статті визначаються особливості навчання керівників профільних загальноосвітніх навчальних закладів у системі післядипломної педагогічної освіти та розкриваються вимоги до посади керівника закладу.

Ключові слова: профільне навчання, профільний загальноосвітній навчальний заклад, післядипломна педагогічна освіта.

The author has defined the core features of the training manager of secondary schools in the System of Postgraduate Education and has defined the requirements for the post of the director of the school.

Keywords: profile education, profiled secondary school, post-graduate pedagogical education.

Проблема, яка вирішується. У період входження України до європейського інтелектуального освітнього простору важливим напрямом політики держави у галузі освіти є її модернізація, одним із шляхів реалізації якої є профільна диференціація навчання, що сприяє самовизначенню особистості та розвитку професійної соціокомунікативної компетентності керівників профільного загальноосвітнього навчального закладу (ЗНЗ) у системі післядипломної освіті (ПО). В наслідок чого основним завданням вищої освіти, у тому числі і післядипломної освіти, в сучасних умовах є розвиток наукового мислення сучасного педагога та їх керівників, навичок самостійного засвоєння і критичного аналізу виняткової інформації, уміння будувати мережеві зв’язки та ділове спілкування учасників освітнього простору. Вирішення цієї задачі неможливе в умовах компетентнісного підходу в освіті без впровадження перманентного навчання саме керівників профільного ЗНЗ у системі післядипломної освіті.

Актуальність проблеми визначається і високою соціальною значимістю кардинальних змін в усіх сферах життєдіяльності суспільства. Особистість, рівень її професійної компетентності – є вихідним пунктом і прикінцевим результатом розвитку освіти в Україні. Тому підвищення професійної компетентності педагогічних працівників, зокрема, її соціокомунікативної складової, є одним із пріоритетних завдань післядипломної освіти. Особливого значення згідно з Законом України «Про освіту» набувають нові вимоги до керівників профільних загальноосвітніх навчальних закладів.

Враховуючи загальноосвітні тенденції щодо підвищення якості шкільної освіти, найбільш пріоритетною є соціокомунікативна парадигма, яка передбачає перехід загальноосвітніх навчальних закладів від універсальної освіти до профільної, сприяє успішній соціалізації випускників та їх адаптації до ринкових відносин.

Належна увага розвитку професійної соціокомунікативної компетентності керівників навчальних закладів приділена у працях російських науковців (В. Болотова, Н.Боритко, Е.Данільчук, В.Ізвозчикова, О.Кузибецького, О.Лебедева, Ю. Сенько, В.Серікова, А.Хуторського та ін.). Соціокомунікативна компетентність як складова професійної компетентності керівника загальноосвітнього навчального закладу розкриває міру його залучення до активної управлінської діяльності, здатність ефективно спілкуватися і розв’язувати комунікаційні, економічні, фінансові, кадрові й інші проблеми, раціонально використовувати власні знання, вміння і досвід управління.

Формулювання мети статті та завдань. Мета та завдання статті полягають у визначенні особливостей навчання керівників ПЗНЗ в закладах системи ПО й розкритті вимог до їх посади.

Виклад основного матеріалу статті. Дослідження проблеми розвитку професійної соціокомунікативної компетентності (ПСКК) керівників профільного ЗНЗ зумовлено вимогами сучасної практики, насамперед, потребами суспільства щодо підвищення якості загальноосвітньої й професійної підготовки фахівців. Вивчення окремих аспектів профільного навчання в сучасних умовах та специфіки управління нею у контексті цих вимог завжди спирається на певну управлінську позицію, у якій визначено тип керівника профільного ЗНЗ і здійснено аналіз соціокомунікативної компетентності як складової його професійної компетентності. Мова йтиме про досвід керівника профільного ЗНЗ як особистості інформаційного суспільства, яка має здібності самостійно знаходити продуктивні і відповідальні вирішення проблем життєвизначення і безпечної життєдіяльності в інфоноосфері і здійснює їх гуманітарну експертизу [4; 8].

Однією з особливостей навчання керівників профільного ЗНЗ в закладах системи ПО є застосування компетентнісного підходу. Професійна соціокомунікативна компетентність є базовою ланкою педагогічної системи, націленою на формування компетентної особистості інформаційного суспільства. Ця соціально-педагогічна система в сучасних умовах представляє профільний ЗНЗ, у якому передбачаються зміни організації навчально-виховного процесу за схемою профільної диференціації і зміни структури управління.

Аналіз вітчизняного та зарубіжного досвіду з розвитку профільних навчальних закладів надало можливість упевниться, що управлінська діяльність передбачає не тільки освоєння адміністративних методів, оволодіння прийомами роботи з людьми, але придбання в цілому соціокомунікативної компетентності. Суб'єкт управління – людина, і тому саме управління має сенс і буде ефективним тільки тоді, коли воно здійснюється на користь людини. Школа – це, перш за все, людська спільність, люди - її головний ресурс, і відповідальність керівника за них така ж велика, як і за результати діяльності профільного ЗНЗ. Не зрозуміємо ми цього - так і нестимемо на собі вантаж архаїзму адміністративно-командної системи.

Дослідження показало, що керівник профільного ЗНЗ – в першу чергу фахівець з роботи з людьми:

- сама посада вимагає від нього уміти будувати взаємини з підлеглими і вищого рівня керівниками, з іншими навчальними закладами;

- уміти навчати і розвивати професійну компетентність педагогічних працівників;

- володіти високою психологічною культурою;

- уміло створювати умови для самоактуалізації і особистісного зростання підлеглих, для роботи ефективних творчих груп.

Дуже важлива якість керівника профільного ЗНЗ – здатність регулювати свою поведінку завдяки розвитку своєї управлінської комунікації. Узагальнення зарубіжного досвіду з розвитку професійної соціокомунікативної компетентності керівників різних типів профільних шкіл надало можливість зробити висновок, що найбільш яскравим проявом соціокомунікативної компетентності керівника ЗНЗ є управління взаємодією щодо співпраці учасників освітнього процесу, зокрема і управлінської комунікацією, якою він зобов'язаний оволодіти, щоб здійснювати компетентний управлінський супровід становлення профільного ЗНЗ як соціально-педагогічної системи [2; 3].

Розглянемо особливості 11-річного вітчизняного профільного ЗНЗ, який має поетапно чотири рівня функціонування: стандартний, академічний, профільний, поглиблений, які інтегрують три основоположні блоки – загальнокультурний, предметно-орієнтований, індивідуально-особистісний [5]. Зміст рівнів навчання в профільному ЗНЗ визначаються навчальним планом на:

− стандартному − загальноосвітніми навчальними предметами інваріативної складової та гуртками, курсів за виборами профорієнтаційної спрямованості профільного ЗНЗ з варіативної складової;

− академічному − окремими навчальними предметами інваріативної складової та гуртками, курсів за виборами профорієнтаційної спрямованості, факультативами (за виборами учнів) з варіативної складової;

− профільному – профільними навчальними предметами інваріативної складової та спецкурсів з профільного напряму та факультативами (за вибором учнів) з варіативної складової;

− поглибленому – комплексом профільних навчальних предметів з інваріативної складової та предметних, міжпредметних, метапредметних спецкурсів та факультативних занять (за виборами учнів) з варіативної складової.

Профільна освіта корегує зміни структури управління в змісті загальної середньої освіти за принципами диференціації та варіативності, вона підвищує її соціально-економічному значущість, забезпечує інтеграцію освітніх і предметних галузей,їхню спрямованість на життєве та професійне самовизначення випускників шкіл. Ми погоджуємося з науковцями, які, враховуючи сучасні тенденції модернізації освіти, цю педагогічну систему називають профільно-компетентнісною школою. Профільна, тому що у ній передбачається організація загальноосвітніх процесів за схемою профільної диференціації, а компетентнісна, оскільки вона реалізує новий тип загальної освіти, адекватний інформаційному суспільству, – гуманітарну, та її складової, модель компетентнісної загальної освіти [6; 9].

Педагогічна система реалізує компетентнісний профільний ЗНЗ (ПЗНЗ) і потребує неперервне навчання його керівників і педагогів, адекватне інформаційному суспільству [1; 7]. Невіддільність керівників профільного ЗНЗ від потреб суспільства та існування між ними зв’язків ми досліджували на практиці шляхом курсового та міжкурсового навчання з розвитку професійної соціокомунікативної компетентності у системі ПО. В основу навчання покладено інноваційні форми, які представлені науково-педагогічними школами його проведення та поєднували зміст перманентних проблемних очно-дистанційних курсів та форм підготовки конкурентоспроможних керівників профільного ЗНЗ до управління інноваційною діяльністю закладу освіти у міжкурсовий період.

Конкурентоспроможна особистість – це фахівець (у нашому випадку керівник ПЗНЗ), який має явні переваги в порівнянні з іншими фахівцями завдяки особистісному та професійному потенціалу. Вин має здатність витримувати атестацію, конкурси, вибори, умови середовища, що змінились, переборювати перешкоди, домагатись успіху в житті, професійній сфері, закріплювати цю успішність у свідомості інших людей і робити свої дії певною нормою для інших. У конкурентоспроможного керівника добре розвинені адаптаційні та технологічні здібності. Детермінантами конкурентоспроможності є інтелектуальні, емоційно-вольові, комунікативні переваги та складові здоров'я дитини. Це потребує створення педагогічних умов навчання шляхом реалізації моделі розвитку ПСКК керівників ПЗНЗ в системі ПО.

На основі визначених педагогічних умов, необхідних для реалізації моделі розвитку ПСКК керівників ПЗНЗ в системі ПО, нами розроблено основні (стандартизовані) (табл.1) та професіональні (табл. 2) вимоги до посади керівників ПЗНЗ та рівнів їх професійної соціокомунікативної компетентності щодо зайняття посади керівника ПЗНЗ (табл.2).

Таблиця 1

Типові вимоги до зайняття посади керівника ПЗНЗ

№	ХАРАКТЕРИСТИКА ПОСАДИ КЕРІВНИКА ПЗНЗ

1	Найменування державного органу	МОН України
2	Найменування та мета посади	Керівник профільного ЗНЗ; мета посади: забезпечення реалізації єдиної державної політики у галузі середньої освіти
3	Група посади МОН України	Створює рекомендації щодо типових вимог до посади керівника ПЗНЗ відповідно до Закону України «Про освіту»
4	Підгрупа посади, Департамент науки та освіти, районні управління освіти ОДА	Діє відповідно до «Положення про загальний навчальний заклад» (2010 рік), Концепції про профільне навчання у старшій школі, нової редакції (2009, 2013 рік), Положення про атестацію керівників ЗНЗ та чинного законодавства щодо зайняття посади керівника ПЗНЗ; створює типові вимоги до посади керівника ПЗНЗ та визначає зміст виконуваної роботи за посадою.
5	Підгрупа посади, обласні інститути післядипломної освіти	Здійснює науково-методичний супровід розвитку професійної соціокомунікативної компетентності керівників ПЗНЗ у системі післядипломної освіти
6	Підгрупа посади, районні (міські) методичні кабінети	Забезпечення реалізації єдиної регіональної політики у галузі профільної освіти
7	Зміст виконуваної роботи за посадою керівника ПЗНЗ	Відповідно до повноважень, изначених до Закону України «Про освіту» керівник пропонує профілі розвитку ПЗНЗ та забезпечує розвиток професійної соціокомунікативної компетентності учасників освітнього процесу та вимоги до педагогів та їх освітньо-кваліфікаційного рівня викладання навчальних предметів на профільному рівні, передбачених профільними напрямами. Забезпечує ефективне функціонування соціально-педагогічної системи ПЗНЗ та його результатів.

Як бачимо з табл. 1, чинна нормативно-правова база галузі освіти в Україні дозволяє створити основні (стандартизовані) Типові вимоги і до посади керівника ПЗНЗ, яки виписані Законом України «Про освіту» (доповнений Указом президента від 06.07.2010 року) та визначає повноваження органів освіти на:

- державному (МОН України затверджуються профілі професійної компетентності та вимоги до освітньо- кваліфікаційного рівня, напрями підготовки (спеціальності), визначається рівень досвіду роботи та інші вимоги до рівня професійної компетентності кандидатів на відповідну посаду);

- регіональному (Департаментом освіти і науки ОДА організовується проведення конкурсу на зайняття вакантної посади керівника профільного ЗНЗ та забезпечується його прозорість і об’єктивність відповідно до вимог цього Закону; призначає осіб на посади керівника профільного ЗНЗ та звільняє їх з посад);

- локальному (районні управління освіти подають пропозиції щодо зайняття вакантної посади керівника профільного ЗНЗ та забезпечують організацію підвищення рівня професійної компетентності керівників ЗНЗ; забезпечують: ефективне функціонування системи оцінювання результатів управлінської діяльності керівників профільного ЗНЗ; дотримання виконавчої дисципліни; приймає у межах своїх повноважень рішення про заохочення керівників профільного ЗНЗ та притягнення їх до дисциплінарної відповідальності;

- шкільному (керівник ПЗНЗ має знати як забезпечити створення власних належних умов та матеріально-технічного забезпечення всіх учасників навчального процесу; здійснює інші повноваження відповідно до цього Закону та інших нормативно-правових актів). Тому виникла необхідність прописати мінімальні вимоги до рівнів розвитку професійної соціокомунікативної компетентності претендента щодо зайняття посади керівника ПЗНЗ (табл.2).

Таблиця 2

(...)

Як бачимо з таблиці 2 вимоги до розвитку професійної соціокомунікативної компетентності керівників ПЗНЗ визначають професійні (спеціальність, освіта, стаж роботи) та спеціальні (знання, вміння, досвід управління ПЗНЗ, інші умови щодо розвитку) вимоги. Розглянемо їх детальніше. А саме:

1. Досвід роботи у сфері управління людськими ресурсами, визначаються різними видами комунікацій та розвитку власної соціальної ролі керівника ПЗНЗ.

2. Перелік знань, необхідних для виконання посадових обов’язків, визначених Конституцією України, Законом «Про освіту», з: основи трудового та бюджетного законодавства; законодавство з урахуванням специфіки посадових обов’язків та функціональних повноважень керівника ЗНЗ в галузі освіти; державна мова; знання комп’ютерної техніки та програмного забезпечення; основи управління ЗНЗ, зокрема і профільного, внутрішня організація їх діяльності; основи планування профільного ЗНЗ, функції і механізми формування фінансово-господарчої діяльності; основні характеристики ринків праці та методи регулювання зайнятості з метою впровадження ефективного до профільного та профільного навчання;основи психології та сучасні методи управління персоналом; основи управління та організації праці і діловодства.

3. Перелік умінь та навичок, необхідних для виконання посадових обов’язків, визначених у ході дослідження: уміння укомплектовувати персонал компетентними працівниками; володіння технологіями управління персоналом; вміння налагоджувати ефективну взаємодію персоналу профільного ЗНЗ з метою досягнення запланованих результатів шляхом поділу (делегування) завдань, роботи і повноважень між педагогічними працівниками та здійснення контролю за їх виконанням; вміння організовувати неперервне навчання щодо підвищення рівня професійної (соціокомунікативної) компетентності персоналу; вміння заохочувати педагогічних працівників для отримання найвищих результатів; вміння розробляти організаційну структуру управління профільного ЗНЗ, що відповідає стратегії, цілям і завданням, внутрішнім і зовнішнім умовам діяльності ЗНЗ; вміння розробляти кошториси витрат на утримання профільного ЗНЗ, контролювати використання коштів; вміння визначати і ухвалювати організаційні та управлінські рішення; вміння управляти в кризових ситуаціях; вміння ефективно залучати додаткові ресурси (в тому числі матеріальні та фінансові) та контролювати заплановані заходи з метою отримання очікуваних результатів; вміння планувати роботу профільного закладу, володіти принципами і сучасними методами управління різними видами професійної компетентності та її складовими; вміння встановлювати пріоритети в роботі та ефективно використовувати робочий час; вміння чітко та зрозуміло формулювати свою точку зору з використанням різних форм (письмово, усно) і способів комунікації, вміння публічно виступати; вміння використовувати комп’ютерну техніку та програмне забезпечення; вміння систематизувати і узагальнювати інформацію, конструктивно ухвалювати рішення на основі аналізу і синтезу, готувати пропозиції щодо вдосконалення системи освіти ; вміння давати кваліфіковані консультації щодо методів та конкретних процедур, які повинні забезпечити виконання поставлених завдань; здатність своєчасно виявляти джерела можливих конфліктних ситуацій, не допускати соціальних, трудових та інших конфліктів; здатність вчасно інформувати вищі державні органи про стан справ у профільному ЗНЗ; вміння вести переговори, обґрунтовувати свої позиції, знаходити компромісні рішення; вміння проводити обговорення, збалансовуючи різні позиції, погляди, точки зору; вміння проводити ділові наради та бесіди, засідання педагогічної ради та різних зустрічі на вищому рівні; вміння неперервне навчатися у системі ППО щодо підвищення рівня власної професійної соціокомунікативної компетентності.

4. Вимоги до рівня професійної соціокомунікативної компетентності, передбачених розробленням Типовими вимогами до керівника ПЗНЗ: підтримка та вираження у своїй діяльності цінностей галузі освіти, сприяння та формування її позитивного іміджу, забезпечення дотримання рівного доступу до якісної освіти всім категоріям учнів, а також інших принципів відповідно до Закону України «Про освіту»; здатність запобігати виникненню конфлікту інтересів; здатність максимально використовувати власні можливості; здатність постійно критично аналізувати кінцеву ефективність, стиль та методи власної організаційно-управлінської діяльності і знаходити шляхи її подальшого вдосконалення; відповідальність; лідерство.

Отже, матеріали дослідження щодо обґрунтування Типових вимог до зайняття посади керівника ПЗНЗ встановили, що претенденти на цю посаду мають пройти обов’язково спеціальне навчання керівників ПЗНЗ у системі ПО. З цією метою має бути розроблені педагогічні умови розвитку професійної соціокомунікативної компетентності керівника ПЗНЗ, якім повинні сприяти оптимальне поєднання традиційних й інноваційних освітніх технологій, дистанційної й очної форми навчання, нормативно-правового, організаційного і кадрового забезпечення. Результатом такого навчання претендентів на посаду керівника забезпечить успішне управління ПЗНЗ завдяки підвищення рівнів розвитку їх професійної соціокомунікативної компетентності.

Література

1. Василенко Н.В. Розвиток професійної соціокомунікативної компетентності керівників профільних загальноосвітніх навчальних закладів : моногр. / Н.В. Василенко. – Вінниця : Планер, 2012. – 343 с.

2. Василенко Н.В. Шляхи реалізації профільного навчання в регіоні [Електронний ресурс]: навч.-метод. посіб. / Н.В. Василенко. – Вінниця: ВОІПОПП,2011.– 205с.– Режим доступу: http://www.voipopp.vn.ua/index. php?option=com_content&view=article&id=163:-l-r&catid=61:metodrmk&Itemid=127.– Назва з екрану.

3. Гаргай В.Б. Повышение квалификации учителей в США и Великобритании: интерактивная модель / В. Б. Гаргай // Педагогика. – 2004. – № 8. – С. 87-91.

4. Зимняя И.А. Ключевые компетенции – новая парадигма результата образования / И. А. Зимняя // Высшее образование сегодня. – № 5. – 2003. – С. 22–27/

5. Концепція профільного навчання в старшій школі: / затверж. наказом МОН України від 21.10.2013р. №1456. – Ел. доступ. http://mon.gov.ua/ua/about-ministry/normative/1681- (дата звернення 24.11.13). – Назва з екрану.

6. Монахов В.М. Аксиологический подход к проектированию педагогической технологии / В. М. Монахов // Педагогика. – 1997. – № 6 – С. 26–31.

7. Ростовська В.І. Удосконалення науково-методичної роботи щодо підвищення професійної компетентності заступників директора з навчально-виховної роботи: навч.-метод. посіб / В. І. Ростовська. – Тернопіль : Навч. кн. - Богдан, 2000. – 272 с.

8. Сериков В.В. Личностный подход в образовании: концепция и технологи : монография / Владислав Владиславович Сериков. – Волгоград : Перемена, 1995. – 150 с.

9. Унт И.Э. Индивидуализация и диференциация обучения / И.Э. Унт.–М. : Педагогика, 1990. – 192 с.

Василенко Надія Володимирівна,

доцент кафедри методології та управління освітою Вінницького обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників, кандидат педагогічних наук, доцент, заслужений вчитель України.

Повний текст статті: /vasilenko-vinnicja.doc

Пахомова С.В. Диференціація та індивідуалізація навчання і контролю в умовах допрофільного та профільного навчання...

Олександр — Sat, 11 Jan 2014 07:04:09 GMT

УДК 004.9:378.016

Диференціація та індивідуалізація навчання і контролю в умовах допрофільного та профільного навчання на основі компетентнісного підходу

Світлана Пахомова,
директор Комунального закладу «Навчально-виховне об’єднання ліцей-школа-дошкільний навчальний заклад «Вікторія-П» Кіровоградської міської ради Кіровоградської області»

У статті розглядається питання диференціації та індивідуалізації навчання і контролю в умовах допрофільного та профільного навчання шляхом організації навчального процесу на основі компетентнісного підходу.
Ключові слова: інформаційне суспільство, інформаційно-комунікаційна компетентність, інформаційно-комунікаційні технології, компетентність.

In the article the problem of forming informational-communicational competence of pupils in training process is considered on the base of the competence approach.
Keywords: informational society, informational-communicational competence, informational-communicational technologies, competence.

Постановка проблеми. Індивідуалізація і диференціація контролю є педагогічною умовою стимулюючої функції контролю, тому що за результатами виконання диференційованих завдань робиться висновок про рівень володіння учнями пізнавальними операціями, спроможністю підготувати індивідуальні завдання відповідного рівня складності. Отже, відбувається самодиференціювання навчальних досягнень учнів, що стимулює їх до активної діяльності в навчальному процесі і сприяє формуванню інформаційно-комунікаційної компетентності.
Диференційований підхід до кожного учня передбачає таке розуміння індивідуалізації навчання, яке полягає у плануванні рівня обов’язкових результатів і на цій основі вищих рівнів інформаційно-комунікаційної компетентності.
Мета статті. Розглянути питання диференціації та індивідуалізації навчання і контролю в умовах допрофільного та профільного навчання шляхом організації навчального процесу на основі компетентнісного підходу.
Виклад основного матеріалу. Інформаційно-комунікаційна компетентність є однією з ключових компетентностей, в якій розглянемо об’єктивну й суб’єктивну сторони. Об’єктивна полягає у вимогах, які ставить суспільство щодо професійної інформаційно-комунікаційної діяльності сучасного спеціаліста. Суб’єктивна є відображенням об’єктивної сторони, проходячи крізь індивідуальність майбутнього спеціаліста, його професійну діяльність, визначає особливості мотивації щодо вдосконалення і розвитку своєї інформаційно-комунікаційної компетентності.
Зміст підготовки учня-випускника профільної школи включає в себе терміни, поняття, факти, закони, теорії,методологічні та оціночні знання. Завдання щодо формування інформаційно-комунікаційної компетентності, на нашу думку, включають:
- знання та вміння в галузі інформатики та інформаційно-комунікаційних технологій;
- розвиток інформаційних та комунікаційних здібностей;
- здійснення діалогу в єдиному інформаційному просторі.
Основними принципами інформаційно-комунікаційної підготовки учнів в умовах профільного навчання та неперервного формування інформаційно-комунікаційної компетентності вважаємо принципи: модульності, неперервності, індивідуалізації та диференціації.
Інформаційно-комунікаційна компетентність учнів має складатися з таких компонентів підготовки:
- мотиваційно-цільовий;
- когнітивний;
- операційний;
- результативний.
Мотиваційно-цільовий – виявляється в позитивному ставленні і прагненні особистості до підвищення рівня інформаційно-комунікаційної компетентності. Мотиваційно-цільовий компонент також включає в себе мотиви, які спонукають до успішного виконання завдань, бажання в майбутньому стати фахівцем.
Мотиваційно-цільовий компонент пов'язаний із створенням умов, які сприяють подоланню внутрішніх бар'єрів, перебудові свідомості учня, його психологічній готовності працювати в комп'ютеризованому середовищі, підвищенню кваліфікації учня в галузі використання засобів інформаційно-комунікаційних технологій. Це досягається за рахунок формування установки, інтересу, сильної мотивації, підвищеній активності учнів у використанні інформаційно-комунікаційних технологій в своїй діяльності.
Дослідження показало, що потреба учнів займатися самоосвітою за допомогою засобів інформаційно-комунікаційних технологій повинна приносити їм задоволення, не викликати великих зусиль по організації занять з комп'ютерною підтримкою.
Когнітивний компонент полягає в знанні сутності інформації, видів та джерел інформації, знанні методів і засобів інформаційно-комунікаційних технологій, що забезпечують продуктивність інформаційно-комунікаційної діяльності
Операційний – забезпечує підготовку учнів до занять з профільних дисциплін, до використання інформаційно-комунікаційних технологій на практиці. Операційний компонент передбачає володіння способами і прийомами опрацювання інформації, налаштованість на застосування інформаційно-комунікаційних технологій, уміння долати труднощі в процесі інформаційної діяльності.
Результативний компонент є логічним продовженням трьох попередніх, рівень теоретичних знань, практичних навичок і умінь прогнозувати наслідки прийнятих рішень, сформованість вмінь, навичок застосування інформаційно-комунікаційних технологій та готовність застосовувати їх на практиці у майбутній професійній діяльності (табл.1).

Таблиця 1

Компоненти, критерії та показники оцінки рівня сформованості інформаційно-комунікаційної компетентності учнів

Компоненти

Критерії

Показники

Мотиваційно-цільовий

- зміст інформаційних потреб та інтересів;

- мотиви звернення до різних джерел інформації і пов’язані з цим очікування.

- рівень знань учнів про інформаційно-комунікаційні технології;

- інтерес до вивчення інформаційно-комунікаційних технологій.

Когнітивний

- сутність поняття «інформація»;

- знання способів пошуку необхідної інформації.

- знання видів інформації, джерел отримання інформації;

- уміння організувати пошук необхідної інформації.

Операційний

- уміння працювати з відібраною інформацією;

- уміння структурувати, систематизувати, узагальнювати і подавати інформацію у вигляді, зрозумілому іншим.

- інтенсивність звертання до різних джерел інформації;

- способи пошуку і канали отримання необхідної інформації.

Результативний

- ступінь задоволення інформаційних потреб;

- уміння спілкуватися з іншими людьми за допомогою сучасних інформаційно-комунікаційних технологій.

- оцінка та самооцінка інформаційно-комунікаційної компетентності;

- застосування отриманої інформації в майбутній професійній діяльності.

Н.В.Апатова [1] до нових форм відносить діяльність за схемами: "вчитель-комп’ютер-учень”, "комп’ютер-учень” та "комп’ютер-група учнів”, "вчитель-комп’ютер-група учнів”. Тобто, при такій класифікації вчитель може використати як диференціацію так і індивідуалізацію процесу навчання. Це суттєво впливає на активність процесу засвоєння знань.
Однак, як зазначає В.А Слащов [4], практично необмежені можливості сучасних комп’ютерних систем щодо обсягів навчальної інформації, яка може бути подана студенту, стають джерелом спокуси стосовно збільшення навантаження на пам’ять, мислення, підсвідомість, емоції, посилення пресу на психіку тощо. В той же час, навпаки потрібна така технологія навчання, при якій деякий фіксований рівень затрат енергії учасників навчального процесу – вчителів і учнів – забезпечує ефективніше досягнення кінцевих результатів, дозволяє за один і той же час та при однаковому рівні активності розв’язувати не одне завдання, а два-три взаємопов’язаних. Впровадження інформаційних технологій у навчальний процес не може дати стійких позитивних наслідків, якщо не враховувати вимог та досягнень дидактики, а також психології, соціальних умов, виховних аспектів і, навіть, менталітету учня.
Ми погоджуємось з думкою Р.С. Гуревича, що не слід допускати, щоб введення нових методів перетворювалось на самоціль, вони повинні вписуватись в загальну схему методів і форм роботи [2]. Не можна просто впровадити комп’ютер у звичайний навчальний процес і сподіватись, що він здійснить революцію в освіті.
Розробка нових інформаційних технологій призводить до суттєвих змін в розумінні особливостей пізнавальних процесів діяльності людини, свідомості і міжособистісних стосунків. Однак спілкування "людина–людина” залишається переважаючим, тобто комп’ютеризація не пригнічує, а розкріпачує особистість [2]. В.О. Кудін прогнозує стрімке зростання ролі талановитого, видатного педагога у його впливі на вихованців [3]. Віддаючи належне засобам масової інформації як "колективному” педагогу, не можна забувати, що хоч якими значними і важливими вони були б, вони ніколи не зможуть замінити спілкування учня з викладачем [3], що зазначається і у працях інших вчених [4].
Індивідуалізація навчання та контролю передбачає:
- індивідуальну допомогу учням в усвідомленні власних потреб, інтересів, цілей навчання;
- створення умов для вільної реалізації закладених природою здібностей;
- підтримку учня у творчому самовираженні;
- підтримку учня під час рефлексії.
Сутність індивідуального підходу полягає в управлінні розвитком учня, що базується на глибокому знанні основних рис його особистості і умов життя. Педагогіка індивідуального підходу передбачає пристосування форм і методів педагогічного впливу до індивідуальних особливостей учня з метою забезпечення запланованого рівня формуванні інформаційно-комунікаційної компетентності.
Під диференціацією розуміють таку форму індивідуалізації, коли учні, схожі за певними індивідуальними особливостями, об'єднуються в групи для окремого навчання.
Найчастіше оцінювання і контроль навчальних досягнень учнів здійснюються за кінцевим результатом, при цьому майже не піддаються аналізу особливості навчальної діяльності, рівень компетентності. Контроль має бути об’єктивним і давати викладачу інформацію про реальні досягнення навчальної діяльності учня.
Інформаційно-комунікаційна компетентність є базисом для одержання знань і умінь, необхідних для використання в подальшій професійній діяльності і продовження особистої освіти, тому до них пред'являється наступна вимога: не тільки дати знання, але і перевірити ступінь їх засвоєння. Формування знань відбувається в процесі оволодіння учнем досвідом і досягненнями в області ІКТ у спільній діяльності з викладачем. Однак, важливо врахувати, що повноцінне освоєння можливе лише тоді, коли викладач керує, допомагає учневі в його власній діяльності, але не підміняє його у реальних умовах.
Переваги, пов'язані з використанням рівневої диференціації контролю знань як засобу успішного засвоєння основ ІКТ, очевидні, тому що вони дозволяють значно підвищити ефективність, як діяльності педагога, так і самих учнів за рахунок цілого ряду факторів:
- стимулюється максимально можливий у даній ситуації інтерес учнів до конкретної теми, а отже, і до дисципліни в цілому;
- процес навчання охоплює всіх учнів, їх поводження при цьому контролюється викладачем і однокласниками;
- дух змагання і суперництва, знаходить оптимальний вихід у добровільній ігровій формі, що не викликає негативної стресової реакції;
- розвиваються елементи творчості та самоаналізу, включаються додаткові резерви особистості, обумовлені підвищеною мотивацією учнів, що підготовляють ґрунт для поступового стирання твердих дистанційних меж між вчителем і учнями. Учні прагнуть переосмислити ті або інші поняття в області ІКТ з урахуванням власного досвіду;
- спостерігається залучення учнів у напрямку до більш продуктивної й активно-пошукової діяльності.
За результатами контролю за сформованістю інформаційно-комунікаційної компетентності учнів виділяємо наступні рівні:
- ознайомлювальний, коли учень лише розрізняє певний об’єкт, адже відбувається формальне ознайомлення з об’єктом чи процесом, лише з їх зовнішніми характеристиками.
- базовий, на якому відбувається відтворення учнем знань і умінь у стандартних ситуаціях майбутньої професійної діяльності.
- репродуктивно-пошуковий рівень, коли відбувається застосування набутих знань і умінь у нових умовах.
- продуктивний – учень володіє не лише системою традиційних форм і методів але й вміє самостійно формувати нові уміння.
Ефективність організації навчально–пізнавальної діяльності учнів можна перевірити за досягненням ними наступних результатів навчання: знання з інформаційних технологій – знання фактів, їх причин та відмінностей; знання наукових та прикладних проблем з тематики, що вивчається, наявність уявлень про можливі шляхи їх вирішення; знання фундаментальних понять теми; знання практичного застосування матеріалу, що вивчається; знання тенденцій розвитку технологій; навички і уміння з інформаційних технологій – побудова алгоритму здійснення операцій у структурі вміння; моделювання практичного виконання дій, що складають уміння; достатній рівень автоматизації дій, які є навичками; виконання комплексу дій, що складають уміння; самоаналіз результатів.

Висновки. Індивідуалізація та диференціація навчання та контролю рівня навчальних досягнень кожного учня, які досягаються шляхом використання засобів інформаційно-комунікаційних технологій, дають вчителю можливість реалізувати адресний вплив, створюючи передумови для подолання психологічних бар’єрів кожною особистістю.
Навчальний процес з використанням рівневої диференціації контролю не просто пристосовується під власний рівень знань й умінь учнів, змінюючи зміст і методи, а орієнтується на досягнення максимально можливих результатів кожним учнем й, що не менш важливе, на розвиток мислення, пізнавальних можливостей, інтересів. Така організація контролю можлива, якщо вчитель знає мотивацію навчання кожного учня, а також рівень засвоєння кожним попереднього матеріалу.
Перехід від теоретичного обґрунтування до практичного розв’язання проблеми формування інформаційно-комунікаційної компетентності і впровадження інновацій в систему підготовки учнів потребує створення відповідної моделі на основі науково обґрунтованого змісту навчання. Завдяки цьому досягається максимальна відповідність результатів процесу формування інформаційно-комунікаційної компетентності учнів завданням, принципам і стандартам допрофільної та профільної підготовки.

Література

1. Апатова Н.В. Информационные технологии в школьном образовании / Н.В. Апатова. – М.: Школа–Пресс, 1994. – 254 с.
2. Гороль П. К., Гуревич Р. С., Коношевський Л. Л., Подоляк В. О. Обчислювальна техніка і технічні засоби навчання / П.К. Гороль, Р.С. Гуревич, Л.Л. Коношевський, В.О. Подоляк [За ред. проф. Р. С. Гуревича] – Вінниця: ВДПУ імені Михайла Коцюбинського, 1999. – 324 с.
3. Кудін В.О. Засоби масової інформації та професійна освіта: філософсько–педагогічний аспект дослідження / В.О. Кудін. – Харків: НТУ "ХПІ”, 2002, – 207 с.
4. Слащов В.А. Інформаційні технології в контексті проблем професіоналізації навчання студентів // Збірник наукових праць Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля / Академія наук вищої школи України / О.П. Голубенко (заг. ред.), В.П. Ткаченко (уклад.). — Луганськ, 2004. Ч. 1: Проблеми педагогіки вищої школи на сучасному етапі, дистанційна система освіти на базі інформаційних технологій, науковці-підприємствам і установам регіону. — С. 212–213.

Островська А.Б. Науково-методичне забезпечення профілізації старшої школи

Олександр — Thu, 09 Jan 2014 16:57:36 GMT

УДК 371.1.07 : 371.113.4

Науково-методичне забезпечення профілізації старшої школи

Антоніна Островська,

заступник директора центру методичної та соціально-психологічної служби управління освіти Кіровоградської міської ради

У статті розкривається науково-методичний забезпечення здійснення профілізації старшої школи м. Кіровограда, науково-методичні та методологічні засади профільної освіти: принципи особистісно та компетентнісно орієнтованої освіти, інтеграція, диференціація та індивідуалізація освітнього процесу.

Ключові слова: профільна освіта, принципи профільної освіти, особистісно орієнтований підхід, компетентність, диференціація, індивідуалізація, науково-методичне забезпечення.

The article reveals the scientific and methodological support of profiling schools in Kirovograd. The author also pays attention to the methodological principles of professional education: principles of personality and competence -oriented education, integration, differentiation and individualization of the educational process.

Keywords: professional education, principles of professional education, personality-oriented approach, competence, differentiation, personalization, scientific-methodological support.

Досвід та успіхи розвинених країн світу в галузі науки свідчать про необхідність модернізації системи освіти України в напрямку створення умов для організації профільного навчання. Процеси глобалізації, інтеграції, підвищення ролі соціуму в формуванні якостей особистості пред’являють високі вимоги до освіти учнівської молоді. Модернізація сучасної освіти спрямована на забезпечення умов щодо включення України в міжнародний освітній простір. Одним із пріоритетних напрямів освіти в Україні є профілізація її змісту в старшій школі. Профільне навчання має найбільшою мірою враховувати інтереси, нахили і здібності, можливості кожного школяра, у тому числі з особливими освітніми потребами, у контексті соціального та професійного самовизначення і відповідності вимогам сучасного ринку праці. Такий підхід до організації освіти старшокласників не лише найповніше реалізує принцип особистісно орієнтованого навчання, а й дає змогу створити найоптимальніші умови для їхнього професійного самовизначення та подальшої самореалізації [1, с.2]. Успіх окрилює навіть дорослого, а тим більше – дитину, говорив В.О. Сухомлинський. Профільна освіта покликана забезпечити успіх кожної особистості.

Концепція профільного навчання в старшій загальноосвітній школі розроблена на виконання Законів України «Про загальну середню освіту», «Про освіту». Вона спрямована на реалізацію Національної доктрини розвитку освіти, затвердженої Указом Президента України від 17.04.2002 року № 347/2002, Національної стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, затвердженої Указом Президента України від 25.06.2013 № 344, Державної національної програми «Освіта: Україна ХХІ століття» виконання Указів Президента України «Про заходи щодо забезпечення пріоритетного розвитку освіти в Україні» від 30.09.2010 № 926 та «Про заходи щодо розв’язання актуальних проблем осіб з обмеженими фізичними можливостями» від 19.05.2011 № 588 та інших нормативних документів[1, с. 2]. У названих документах закладено нові підходи до організації освіти в старшій школі. Вона повинна функціонувати як профільна. Науково-методичними та методологічними засадами профільної освіти є принципи соціальної рівноваги, наступності і перспективності, гнучкості та варіативності, особистісно та компетентнісно орієнтованої освіти, диференціації та індивідуалізації освітнього процесу [1, с. 4].

 Профільна освіта забезпечує професійне самовизначення, робить акцент на становлення 
компетентної, конкурентноспроможної  особистості, здатної до соціальної адаптації, навчання 
протягом усього життя, оволодіння декількома професіями, залежно від кон'юнктури ринку праці. 
Професійне самовизначення, як основа всього подальшого життя, орієнтація школярів на той 
чи інший вид майбутньої професійної діяльності, вибір власної освітньої траєкторії, врахування 
індивідуальних особливостей, інтересів і потреб учнів – все це зумовлює функціонування старшої 
школи в статусі профільної. У Національній доктрині розвитку освіти України виокремлена вимога 
виховання покоління людей, здатних ефективно працювати і навчатися протягом життя [2, с. 7].  
Згідно Концепції, метою профільного навчання є забезпечення умов для якісної освіти 
старшокласників у відповідності з їхніми індивідуальними нахилами, можливостями, здібностями 
і потребами, забезпечення професійної орієнтації учнів 
на майбутню діяльність, яка користується попитом на ринку праці, встановлення наступності 
між загальною середньою і професійною освітою, забезпечення можливостей постійного  духовного  
самовдосконалення  особистості,  формування інтелектуального та культурного потенціалу як 
найвищої цінності нації [1, с. 4]. Перегляд основних концепцій змісту профільної освіти передбачає 
розширення тих можливостей, які відкривають перед учнівською молоддю життєві компетентності. 
Адже реалізуючи ідею профільної особистісно-орієнтованої освіти на уроках різних
освітніх галузей вчитель має можливість формувати цілий ряд компетенцій, що
складають в кінцевому результаті ключові життєві компетентності.

Можна виділити сучасні підходи до формування ключових життєвих компетентностей. Головним при цьому є не предмет, якому навчаємо, а особистість, яку формуємо. Активність і самостійність проявляється в проблемних ситуаціях, що спонукають думати, аналізувати, робити висновки, самостійно вирішувати проблеми. Творчий компонент учня розвивається всебічним аналізом проблеми, пошуком різних шляхів її вирішення, використанням інноваційних форм та методів роботи; розумінням причинно-наслідкових зв’язків. Логічне обґрунтовування своїх дій, використання логічних структур та зв’язків допомагають міцнішому запам’ятовуванню, ніж розрізнені знання. Ключові компетентності мають предметний характер, формування яких відбувається в комплексі, при вивченні багатьох загальноосвітніх дисциплін. Можна виділити основні етапи процесу формування ключових життєвих компетентностей майбутніх фахівців: формування базових умінь і навичок (початковий); розробка творчих завдань із застосовуванням знань по всіх аспектах трудової підготовки (основний); моделювання типових ситуацій у навчальній діяльності (закріплюючий); оцінка та самооцінка рівня сформованості ключової життєвої компетентності за визначеними критеріями (підсумковий) [4, с. 8].

На останньому етапі відбувається аналіз та самоаналіз досягнень і недоліків, підвищення рівня мотивації навчання. На цьому етапі застосовувався весь методичний комплекс дослідження рівня компетентності – тести, різнорівневі та корекційні завдання, кореляційний аналіз та ін. При цьому на будь-якому етапі формування можна виділити такі загальні елементи: мотиваційно-цільовий, що вказує на наявність мотиву досягнення мети, інтерес та готовність до роботи; когнітивний як наявність відповідних знань, умінь, і здатності використання інформаційної техніки; операційно-діяльнісний, що демонструє ефективність інформаційної діяльності із застосуванням інформаційних технологій; рефлексивний – забезпечує готовність до пошуку вирішення проблем, творчого потенціалу особистості учня [4, с. 18]. Профільна освіта базується на особистісно-орієнтованих підходах, що передбачають упровадження інноваційних педагогічних технологій та інтерактивних методів навчання (робота в парах, „акваріум”, „вільний мікрофон”, „кейс-метод” та ін.). Рівень сформованості ключових компетентностей залежить від навчального середовища, що включає в себе матеріальну базу та психолого-педагогічний супровід цього процесу. Навчальне середовище повинне задовольняти всі базові потреби професійного пізнання, а зміст, методи і засоби організації цього пізнання повинні бути орієнтовані на розвиток творчих здібностей особистості. Результатом сформованості компетентностей є досвід самостійної пізнавальної діяльності, що набувається спочатку під керівництвом вчителя, а потім самостійно.

В процесі профільного навчання важливо підвести учня до формування самоосвітньої компетентності. Самоосвітня компетентність базується на спеціально організованій педагогом діяльності, що включає формування таких якостей, як самостійність, спостережливість, відповідальність, самоорганізація, креативність. Світосприймання та специфіка проявляється в умінні виявляти різні форми активності та володіння інформаційно-технологічною компетентністю. Необхідно враховувати, що ключові компетентності тісно пов’язані з самоосвітніми, як системою здібностей, що забезпечують особистості можливість успішно вирішувати всі життєві завдання, успішно здійснювати життєдіяльність на рівні життєтворчості [4].

Науково-методичний супровід – це система професійної педагогічної й управлінської діяльності щодо створення соціально-педагогічних умов для досягнення бажаного результату. У Концепції зазначено, що готовність педагогів до переходу на профільне навчання пов'язана з підготовкою і підвищенням кваліфікації педагогічних кадрів, яку визначають за такими критеріями: мотиваційна готовність, рівень кваліфікації і компетентність у сфері розв’язання завдань старшої школи [1, с. 13].

Нові вимоги до вчителя в умовах переходу до профільного навчання диктують необхідність подальшої модернізації педагогічної освіти та підвищення кваліфікації діючих педагогічних кадрів шляхом залучення їх до участі у різних формах методичної роботи різних рівнів. Тому центр методичної та соціально-психологічної служби управління освіти Кіровоградської міської ради спрямовує свою роботу на забезпечення зростання педагогічної майстерності зазначеної категорії освітян, вивчення досягнень профільних шкіл і окремих вчителів.

З цією метою систематично проводяться методичні заходи, спрямовані на висвітлення головних напрямків впровадження профільного навчання в навчально-виховний процес, вивчення нормативно-правової бази, науково-педагогічної та методичної літератури з даного питання, системи роботи вчителів міста та підготовці педагогів до викладання у профільних класах. Зокрема, для заступників директорів з навчально-виховної роботи проведено нараду, на якій було презентовано збірник програм для до профільної підготовки та профільного навчання (математика, факультативи та курси за вибором) у двох частинах: до профільна підготовка та профільне навчання, рекомендованого Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України. Для керівників методичних об’єднань вчителів математики, фізики та інформатики відбувся семінар – практикум з проблеми: «Вплив компетентності педагога на забезпечення профільного навчання учнів», під час якого розглядалися питання щодо вивчення математичних дисциплін в умовах профільної освіти, готовності вчителя до роботи в умовах профільного навчання, формування ключових компетентностей учнів в умовах профілізації, відвідані бінарні уроки: «математика – географія», «фізика – біологія» та «математика – інформатика». Основні напрями профільного навчання іноземних мов у сучасних соціально-економічних умовах людської життєдіяльності були розглянуті під час семінару-практикуму для вчителів англійської мови, керівників методичних об’єднань, під час якого учасники ознайомились з концептуальними засадами профільної освіти у загальноосвітніх навчальних закладах, визначили поняття основних напрямків організації навчання іноземної мови у профільній школі, отримали методичні рекомендації щодо роботи з обдарованими дітьми. Проведений семінар-практикум для вчителів хімії та біології з проблеми «Актуальні питання реалізації профільного навчання у старшій школі» дав можливість ознайомитися з теоретико-практичними основами організації допрофільного та профільного навчання, відвідали уроки хімії та біології у профільних 10-х класах. Для вчителів географії відбувся семінар-практикум з проблеми: «Профільне навчання. Викладання географії в класах гуманітарного профілю». Вчителі географії поповнили свій багаж знань з питань теоретико-практичних основ організації профільного навчання, організації допрофільної підготовки, готовності вчителя до роботи в умовах профільної освіти, отримали методичні та портфоліо учня як елементу формування профільних класів, ознайомилися з досвідом роботи вчителів географії гімназії №9 та відвідали відкриті уроки. Протягом останніх трьох років на базі ЦМСПС працювала міська творча група іноземної мови з проблеми: "Вивчення іноземної мови в умовах профілізації школи,” робота якої була спрямована на вивчення нормативно-правової бази, науково-педагогічної та методичної літератури з даного питання, системи роботи вчителів іноземної мови в НВО ЗНЗ І-ІІІ ступенів №1, 17, 24, І-ІІІ ступенів №4, 7, 13, 22, НВК «школи-ліцею» №21», «школи-ліцею» №21», НВО «СЗОШ І-ІІІ ступенів №26», пошуку ефективних форм та методів навчання іноземної мови в профільних класах, ознайомлення та провадження в практику роботи елементів досвідів роботи вчителів іноземної мови, які працюють в профільних класах (СЗОШ І-ІІІ ступенів № 6, 14, НВК «Кіровоградський колегіум», гімназії імені Тараса Шевченка); розробку окремих тем та уроків англійської мови для учнів 10 – 11 класів профільної школи, надання методичних рекомендацій щодо вивчення іноземних мов в умовах профілізації школи. Результатом роботи творчої групи стало висвітлення педагогічного досвіду у посібнику «Слово методиста», частина 11, 2012 рік. Розпочала свою роботу міська творча група з впровадження профільного навчання для вчителів суспільних дисциплін з проблеми: «Особливості формування історичних компетентностей в профільних класах закладів нового типу».

Потенціал навчальних закладів міста, досвід роботи окремих вчителів широко використовується КЗ «КОІППО імені Василя Сухомлинського» для проведення практичних занять для слухачів курсів підвищення кваліфікації, а саме: на базі НВО природничо-економічний ліцей – СЗОШ І-ІІІ ступенів №8 відбувся семінар-практикум для директорів навчальних закладів з проблеми: «Організація профільного навчання в закладах нового типу» та «Системний підхід до реалізації профільного навчання»; на базі НВО ЗОШ І-ІІІ ступенів № 16 семінар для вчителів іноземної мови з проблеми «Навчання іноземної мови в умовах профілізації школи та сучасних технологій оцінювання якості освітнього простору»; на базі НВК ЗОШ І-ІІ ступенів – економіко-правовий ліцей №34 семінар для вчителів економіки з проблеми: «Розвиток професійної компетентності учителів в умовах профілізації освіти» та інші.

Працівники ЦМСПС, педагоги навчальних закладів міста постійно беруть участь в обласних методичних заходах, організованих КЗ «КОІППО імені Василя Сухомлинського», є слухачами різних форм методичної роботи.

Шаповалова Т.А. взяла участь у Всеукраїнській конференції з проблеми «Методологічні засади шкільної історичної освіти в контексті профілізації старшої школи». Під час конференції були висвітлені актуальні проблеми розвитку профільної освіти міста: «Методичні підходи до організації роботи з учителями історії, які викладають у допрофільних та профільних класах суспільно-гуманітарного напряму» Шаповаловою Т.А., «Методологічні засади викладання історії у старшій школі в умовах профільного навчання» Грищенко Н.А., вчителем гімназії імені Т.Шевченка, «Шкільна історична освіта: допрофільне та профільне навчання» Сімеоновою В.М., вчителем гімназії № 9. Матеріали виступів розміщені у збірнику «Методологічні засади історичної освіти в контексті профілізації старшої школи» (матеріали Всеукраїнської науково-методичної конференції), КОІППО, 2012 рік.

Слід зауважити, що сучасна профілізація шкіл м. Кіровограда відбувається у принципово іншій освітній парадигмі. Профіль навчання визначається адміністрацією школи з урахуванням освітніх потреб замовників освіти; кадрових, матеріально-технічних, інформаційних ресурсів школи, перспектив здобуття подальшої освіти і життєвих планів учнівської молоді. В навчальних закладах міста Кіровограда на 1 вересня 2013 року профільною освітою охоплено 2172 учнів 10 – 11-х класів із 32 загальноосвітніх навчальних закладів за такими напрямками: 1. Суспільно-гуманітарний: 1.1. Філологічний профіль (українська мова – в десяти навчальних закладах; англійська мова – в дев’яти навчальних закладах); 1.2. Історичний, історико-філологічний та історико-правовий – по одному навчальному закладі; 1.3. Правовий – в трьох навчальних закладах; 1.4. Економічний – в чотирьох навчальних закладах;2.Природничо-математичний: 1. Фізико-математичний – в чотирьох навчальних закладах;; 2.2. Математичний – в п’яти навчальних закладах; 2.2 Біолого-хімічний – в одному навчальному закладі; 2.4. Географічний - в одному навчальному закладі;3. Технологічний: 3.1. Інформаційно-технологічний – в двох навчальних закладах; 3.2. Технологічний – в чотирьох навчальних закладах; 4. Художньо-естетичний – в одному навчальному закладі;
Впровадженню профільної освіти у навчальних закладах міста передує організація допрофільної підготовки, яка здійснюється у 8-9-х класах для професійної орієнтації учнів, сприянню у виборі ними напрямку профільного навчання у старшій школі.
Упровадження профільного навчання у старшій школі – це один з шляхів модернізації національної системи освіти, зумовлений зміною мети навчання, зростанням вимог батьків і суспільства до якості освіти випускників, їх конкурентно спроможності на ринку праці, осмисленого вибору професії та власної самореалізації.

Література

1. Концепція профільного навчання в старшій школі, затверджена наказом Міністерства освіти і науки від 21.10.2013 р. № 1456 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/ua/about-ministry/ normative/1681.

2. Національна доктрина розвитку освіти України в XXI столітті. – К. : Шкільний світ, 2002. – С. 7.

3. Остапенко А. Профільне навчання як можливість одержання якісної освіти / Остапенко А. // Директор школи. – № 31-32. – 2007. – С. 3.

4. Профільне навчання: досвід упровадження, інноваційні технології / Упор. Л.Ф.Пашко, О.П.Коваленко, Л.І.Симоненко – Полтава : ПОІППО, 2008. – 196 с.

Островська Антоніна Борисівна, заступник директора центру методичної та соціально-психологічної служби управління освіти Кіровоградської міської ради

Шверненко І.Є. Профільна освіта як основа для диференціації та індивідуалізації навчання, для забезпечення творчої самореалізації учнів у су

Олександр — Thu, 09 Jan 2014 16:05:57 GMT

УДК 372.851

Профільна освіта як основа для диференціації та індивідуалізації навчання, для забезпечення творчої самореалізації учнів у сучасній школі

Ірина Шверненко,

вчитель математики гімназії № 9 Кіровоградської міської ради Кіровоградської області, голова циклового методичного об’єднання

вчителів природничо-математичного профілю

Глина, з якої ти зліплений, висохла і затвердла і вже ніщо і ніхто на

світі не зуміє пробудити в тобі музиканта чи поета, чи астронома,

котрий заснув і котрий, може, жив у тобі колись.

Антуан де Сент- Екзюпері [ ]

Вимога часу до освіти – навчальний процес повинен бути орієнтований на розвиток продуктивного мислення учнів, на розвиток у них уміння самостійно отримувати інформацію і працювати з нею, а не на завдання забезпечення академічної повноти викладу основ досліджуваних наук. Нам хочеться бачити учня здатним мислити яскраво, неординарно, скорочуючи процес міркування, тобто мислити згорнуто, таким, що має добре розвинені аналітико-синтетичні здібності, що володіє гнучкістю мислення, здатністю до просторових уявлень, високим рівнем узагальнення і логізаціі, розвиненим продуктивним мисленням, таким, що виявляє розумову самостійність [1].

Профільна освіта сприяє глибшій диференціації навчання, розкриттю індивідуальності, виявлення здібностей і схильностей особистості, передбачає актуалізацію функцій особистісного вибору, передбачає побудову індивідуальних освітніх траєкторій з урахуванням суб'єктного досвіду учня, його переваг і цінностей, актуалізацію особистісних якостей в процесі навчання [7].

     Впровадження допрофільної підготовки та профільної освіти, диференціація та індивідуалізація 
освітнього процесу в нашій гімназії реалізується у:

·              варіативності навчальних планів, змісту;

·              в наданні можливості вільного вибору і самовираження у сфері освіти на основі 
здібностей, схильностей, інтересів і потреб;

·              у розвитку сфери позаурочної діяльності дитини.

            Методологічною основою диференціації та індивідуалізації освітнього процесу педагогічний 
колектив гімназії  вважає наступні принципи навчання:

·              учень є суб'єктом, а не об'єктом навчально-виховного процесу;

·              мета формування способів розумової діяльності має пріоритет перед метою наповнення 
пам'яті дитини інформацією;

·              навчальна діяльність дитини є повноцінною: включає етапи планування, організації 
діяльності, реалізації цілей, аналізу та оцінки результатів;

·              рефлексія є обов'язковою частиною навчання дитини;

·              творча діяльність має пріоритет у порівнянні з репродуктивною.

     У роботі з кожним віком ми розставляємо пріоритети:

5-6 клас - забезпечення наступності навчання на етапі переходу до середньої ланки, адаптація учнів до вимог 5 класу, розвиток творчих здібностей, навичок саморегуляції, формування згуртованого колективу.

7-8 класи - формування активного інтересу до внутрішнього світу, зміцнення почуття власної гідності, розвиток здатності до рефлексії своєї поведінки, научіння способів самопізнання, розвиток комунікативних навичок.

9-11 класи - формування активної життєвої позиції, стимулювання процесу самопізнання, допомога у виборі життєвих цілей і в професійному самовизначенні.

При викладанні математики в класах допрофільної математичної орієнтації виправдали себе такі способи диференціації:

· зміст завдання однаковий для всього класу, але для сильних учнів час на виконання роботи зменшується;

· зміст завдання однаковий для всього класу, але для сильних учнів пропонуються завдання більшого об'єму або більш складні;

· спільне завдання для всього класу, але для слабких учнів дається допоміжний матеріал, що полегшує виконання завдання (опорна схема, алгоритм, таблиця, програмоване завдання, зразок, відповідь і т.п.);

· використовуються на одному етапі уроку завдання різного змісту і складності для сильних, середніх і слабких учнів;

· надається самостійний вибір учнями одного з декількох запропонованих варіантів завдань.

Для поточного, тематичного та підсумкового контролю знань, умінь і навичок в таких класах вчителями застосовуються різні різнорівневі завдання. Так, наприклад, широко застосовуються вчителями на уроках індивідуальні диференційовані рівневі завдання з використанням самостійної роботи, які спрямовані на перевірку оперативності, гнучкості, конкретності, усвідомленості і міцності знань. Для їх виконання досить виділити 10-15 хвилин. При виборі завдань різного рівня складності учні орієнтуються на колірний сигнал індивідуальної картки: зелений - перший рівень, синій -другий рівень, жовтий - третій рівень, червоний - четвертий. Кількість завдань у роботі залежить від навчального предмета, рівня складності, індивідуальних особливостей учня і часу для самостійної роботи. Оцінка за виконану роботу виставляється вчителем з урахуванням рівня складності: максимальна оцінка за перший рівень - три, за другий - шість, за третій –дев’ять, за четвертий - дванадцять. Провівши самоаналіз знань, учні можуть або підтвердити вміння виконувати завдання свого рівня, або зробити спробу виконати завдання більш складного рівня. При отриманні оцінки, що не задовольняє учня, вона не фіксується. Учневі надається разова можливість повторного виконання завдання того ж рівня після корекційної роботи, проведеної за допомогою вчителя або самостійно.

На етапі формування знань, умінь та навичок учнів з нової теми можна застосовувати диференційовані завдання з адаптацією за зразком. Картка з адаптацією має наступну конструкцію:

1) зміст завдання, алгоритм і виконання завдання;

2) зміст аналогічного завдання для самостійного виконання учнем за наданим зразком;

3) завдання, яке потрібно пояснити сусідові по парті. Воно припускає розв’язування школярем свого завдання і його обговорення з сусідом, а також обговорення пояснення розв’язку задачі сусіда (робота в статичних парах).

Відповідно до теорії поетапного формування дій учні, пояснюючи вголос алгоритм виконання завдання свого сусіда по парті, подумки виробляють згортання та узагальнення навчальної інформації. При цьому їх дії починають автоматизуватися. Картки такого типу доцільно використовувати і для проведення корекційної роботи зі «слабкими» та індивідуальної роботи з відсутніми на попередніх уроках учнями. Крім цього, кожен учень при бажанні в позаурочний час може відпрацьовувати алгоритм виконання завдань більш складного рівня. Виставлення оцінок проводиться вчителем з урахуванням індивідуальних особливостей учнів, тому що основною функцією диференційованих завдань з адаптацією є не стільки контролююча, скільки навчальна функція.

Для контролю засвоєння теоретичних знань застосовуються адаптивні картки з пропусками, які повинні бути заповнені учнями в процесі первинного контролю засвоєння знань, умінь і навичок на уроках розбору нового матеріалу.

Широкої практики в гімназії при викладанні математики в класах математичного профілю набули різнорівневі тематичні контрольні роботи.

Час для виконання роботи - урок. При підготовці різнорівневих контрольних робіт враховуються наступні вимоги:

1) варіативність;

2) диференційований характер (включати завдання всіх рівнів засвоєння);

3) можливість добровільного вибору завдання певного рівня складності.

Дидактична система роботи вчителя з розвитку творчої самореалізації учнів включає побудову індивідуальних освітніх траєкторій за допомогою:

· діагностики творчої самореалізації учнів у навчально-пізнавальній діяльності;

· організації навчально-пізнавальної діяльності школярів через включення в неї індивідуальних освітніх траєкторій учнів гомогенної групи «просунутого» рівня із запланованими результатами навчання;

· створення психолого-педагогічних умов для творчої самореалізації учнів у процесі використання індивідуальних освітніх траєкторій.

Усе це я намагаюся врахувати у розроблюваній персоніфікованій технології , в основі якої лежить розвиток пізнавальних навичок учнів, умінь самостійно конструювати свої знання, орієнтуватися в інформаційному просторі, розвиток критичного і творчого мислення, вміння побачити, сформулювати і вирішити проблему.

Вищевказане – спроба узагальнення способів диференціації та видів диференційованих завдань, що використовуються учителями нашої гімназії при викладанні математики в класах математичного профілю і є найбільш оптимальними з усіх доступних у межах традиційного уроку.

Література

1. Аніскіна Н.О. Організація профільного навчання в сучасній школі. – Х. : Видав. гр. «Основа», 2003. – 176 с.

2. Біляк Б., Дуда О. Профільне навчання в загальноосвітніх навчальних закладах // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2003. – № 4. – С. 44-47.

3. Вакарчук І. Про затвердження «Плану дій щодо поліпшення якості фізико-математичної освіти на 2009-2010 роки. Наказ МОН України від 30.12.2008 року№1226//- www.mon.gov.ua 13 с.

4. Вакарчук І. Сучасна фізико-математична освіта і наука: тенденції та перспективи. Доповідь. Київ-2008 - www . mon . gov . ua .18с .

5. Василюк А., Жук О. Основна школа в системі європейської середньої освіти // Директор школи. Україна. – 2002. – № 1. – С. 50-58.

6. Джуринский А.Н. Реформы зарубежной школы. Надежды и действительность. – М.: Знание, 1989. – 79 с,.

7. Концепція профільного навчання в старшій школі / Освіта України. – 2003. – № 42-43. – С. 8-9.

8. . Лікарчук І. Проблема профілізації навчання в старшій школі та шляхи її розв’язання / Директор школи. – 2003. – № 20. – С. 9-10.

Шверненко Ірина Євгенівна. Вища категорія, вчитель-методист. Вчитель математики гімназії № 9 Кіровоградської міської ради Кіровоградської області, голова циклового методичного об’єднання вчителів природничо-математичного профілю.

Бігун І.О. Організація допрофільного навчання у загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №22 Кіровоградської міської ради Кіровоградської обл.

Олександр — Thu, 09 Jan 2014 14:07:48 GMT

УДК 37(09)

Організація допрофільного навчання

у загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №22

Кіровоградської міської ради Кіровоградської області

Ірина Бігун, заступник директора з навчально-виховної роботи,

загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 22 Кіровоградської міської ради Кіровоградської області

У статті розглядається досвід організації допрофільного навчання в контексті реалізації стратегії розвитку школи.

Ключові слова: допрофільне навчання, профільне навчання, індивідуально-психологічні особливості учня, професійний вибір.

Освіта у сучасному світі виступає як базис економічного зростання, необхідна умова соціально економічного благоустрою, стратегічний ресурс стійкого й динамічного розвитку кожної нації. У якості головного результату в Стратегії реформування освіти розглядається готовність і здатність молодих людей нести особисту відповідальність як за власне благополуччя, так і за благополуччя країни. Оновлені цілі загальної середньої освіти створюють сприятливі умови для формування соціально-активної, творчої особистості, творця і проектувальника свого життя [2].

Практика засвідчує, що вибір старшокласниками профілю навчання в старшій школі будується на основі якісної допрофільної підготовки, яка здійснюється у 8-9 класах. Адже допрофільна підготовка є частиною профільного навчання, яка виконує підготовчі функції, допомагає дев’ятикласнику визначитись із напрямом його подальшого навчання. Саме під час допрофільної підготовки у 8-9 класах слова «хочу», «можу», «треба» набувають для школяра конкретного значення. Важко не погодитися щодо цього з думкою вітчизняного науковця С. Максименко, який наголошує на важливості своєчасного оцінювання комплексу індивідуальних психологічних особливостей підлітка з урахуванням його готовності до успішного навчання за певним профілем навчання [3]. Тому колектив ЗОШ № 22 розробив власну модель організації допрофільної підготовки учнів основної школи та програму її реалізації відповідно до умов і ресурсів.

Організація якісної допрофільної підготовки потребує застосування певних механізмів управління. Цілеспрямований розвиток школи відбувається завдяки проектно-цільовому управлінню.

Питання теорії освітніх проектів як інструментів розвитку навчальних закладів та систем знайшли своє відображення в роботах сучасних вчених В.Лазарєва, М.Поташника, І.Реморенка, Л.Ващенко, Л.Даниленко, О.Коберника, О.Мармази, І.Осадчого та інших [4]. Успішна реалізація цільових проектів забезпечує цілеспрямований перехід системи в новий організаційно-функціональний стан, формує цілісний простір життєдіяльності учасників навчально-виховного процесу, в якому присутні ті або інші актуалізовані культурно-освітні цінності.

Опрацювавши теоретичні засади проектно-цільового управління, описані в педагогічній літературі, адміністрацією школи була розроблена низка цільових проектів. Успішно реалізуються цільові проекти, що забезпечують формування цілісного простору життєдіяльності учасників навчально-виховного процесу: шкільна газета «Alma mater», сайт школи, «Школа педагогічної майстерності», «Профорієнтаційна робота», «Обдарована дитина», «Школа самоосвіти для старшокласників» та інші, які забезпечують формування цілісного простору життєдіяльності учнів основної та старшої школи, дозволяють, у першу чергу, звести до «мінімуму» фактор «невизначеності майбутнього». Тож, робота школи орієнтована на індивідуалізацію навчання й соціалізацію школярів.

Допрофільне самовизначення учнів – це веління часу, шлях до саморозвитку й самопізнання.

У загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів №22 Кіровоградської міської ради вчителі завжди враховували інтереси учнів та батьків, орієнтувалися на реальні умови та прогнози з урахуванням структури ринку праці та зайнятості молоді на Кіровоградщині.

Наприкінці кожного навчального року класні керівники, практичний психолог та заступники директора проводять тестуванням серед учнів 7–9-х класів та їхніх батьків, результати якого є визначальними для планування допрофільної підготовки у новому навчальному році. Протягом навчального року також проводяться щоденні спостереження, письмове й усне анкетування, збір даних від учителів та батьків, вивчення успішності учнів. Під час засідань методичного об’єднання класних керівників, на педрадах практикується аналіз інформації про особливості поведінки учнів у школі, їх зайнятість у гуртках, їх самостійність, широта інтересів. Надзвичайно велика увага приділяється в школі успіхам учнів у навчанні, оскільки оцінки певним чином відображають і психологічний стан дитини. При цьому шкільні оцінки показують здатність учня регулювати свою діяльність відповідно до вимог школи та сім’ї. Можемо з упевненістю сказати, що успіхи в навчанні є значущими при виборі допрофільного навчання. Дані про успіхи в навчанні, про стосунки й поведінку уточнюються й доповнюються в процесі спостережень і бесід, що врешті-решт дає можливість оцінити індивідуально-психологічні особливості учня, а вчителі при цьому отримують інформацію, завдяки якій можуть допомогти учневі зробити допрофільний, а потім і профільний, і професійний вибір [1].

Протягом 2000-2010 років у школі успішно реалізовувались навчальні дисципліни та курси інформаційно-комунікаційного напрямку технологічного профілю: економічної географії, комп’ютерного проектування, алгоритміки, мультимедійних проектів, видавничої справи, Web-дизайну.

Здійснювалась профільна підготовка старшокласників за спеціальністю «Оператор комп’ютерного набору» на базі Кіровоградського кібернетико-технічного коледжу (розроблено і підписано довгостроковий договір про співпрацю). Створювалася база для запровадження підготовки зі спеціальності «секретар-референт». Разом із цим плідно працювали члени асоціації вчителів, які використовували IKT. Щороку на базі школи проводилися семінари-практикуми, майстер-класи для вчителів та керівників шкіл, які навчалися при КОІППО ім. Василя Сухомлинського з питань застосування комп'ютерних технологій.

Аналіз роботи школи засвідчував, що завдання щодо отримання старшокласниками професійних навичок виконуються повною мірою, адже майже 50% випускників обирали професії технологічного профілю.

З 2010-2011 навчального року думка учнів та батьків змінилася і за результатами діагностування було обрано природничо-математичний напрямок, екологічний профіль. Вчителі, які здійснювали профільне навчання, мали відповідну підготовку та кваліфікацію.

З 2011-2012 року школа працює за універсальним профілем – таке бажання виявили батьки та учні. Очевидно, ці зміни пов’язані з широкими пропозиціями ринку праці Кіровоградщини. Інтереси учнів і плани батьків рік від року змінюються, як змінюється й поняття престижності професії в самому суспільстві. Поки що не завжди вдається переконати учнів і батьків, що людині не варто зв'язувати подальшу долю з, можливо, й престижною професією, але не такою, яка відповідає інтересам, здібностям, успішності, темпераменту. Не всі можуть працевлаштуватися, здобувши професію юриста чи економіста. Тому перед школою постає завдання дати можливість дитині вивчити свої власні профорієнтаційні потреби, а батькам замислитись про реальні можливості та здібності їхніх дітей.

Адміністрація школи планує та організовує допрофільну роботу з метою створення сприятливих умов для врахування індивідуальних особливостей, інтересів і потреб учнів, для формування у школярів орієнтації на той чи інший вид майбутньої професійної діяльності. На високому рівні здійснюється профорієнтаційна робота, робота з батьками та громадськістю. Школа склала угоди про співпрацю з вищими навчальними закладами регіону:

· Кіровоградським державним педагогічним університетом імені Володимира Винниченка;

· Кіровоградським національним технічним університетом;

· Кіровоградським медичним коледжем імені Є.Й. Мухіна;

· Кібернетико-технічним коледжем;

· Кіровоградським кооперативним коледжем економіки і права ім. М.П. Сая;

· Кіровоградським машинобудівним коледжем Кіровоградського Національного технічного університету.

Учні успішно засвоюють навчальні програми, беруть активну участь у предметних олімпіадах, створенні дослідницьких робіт, проектів, міських, обласних та Всеукраїнських конкурсах.

Будуючи модель допрофільної підготовки (малюнок 1), колектив школи зважає на те, що навчальний заклад має активізувати власні ресурси, спиратися на власний матеріально-технічний та кадровий потенціал, але за можливості використовувати потужності інших, територіально близьких, навчальних і професійних закладів, позашкілля, закладів культури. Тож, постійно координується робота з ефективного використання виховних можливостей інфраструктури селища Гірничого: музична школа № 4, СЮТ, спортивна школа «Ніка», бібліотека-філія № 15.

Беручи до уваги, що допрофільна підготовка є відправною точкою професійного вибору, школа підтримує інформаційний зв'язок із міським Центром зайнятості. Отриману інформацію представлено у вигляді буклетів, стендів («Професії міста Кіровограда», «Центр зайнятості інформує», «Навчальні заклади нашого міста» та інші.

Рис. 1. Соціальне партнерство в організації допрофільної підготовки

Література

1. Лазаренко Л.В. Організація допрофільної підготовки в загальноосвітніх школах / Лазаренко Л.В. // Педагогічний альманах. – 2008. – вип.3. –С. 55–59

2. Лист Міністерства освіти і науки України від 07.07.2008 №1/9-433). // Інф. зб. МОН України. – 2008. - № 19-20-21. – С. 3 - 9

3. Максименко С. Психологічний супровід профільного навчання. Теоретичні основи / Максименко С. // директор школи, ліцею, гімназії. – 2005. - № 5, 6. – С. 27 – 33.

4. Осадчий І.Г. Проектно-цільове управління навчальним закладом / Осадчий І.Г. //Директор школи. Шкільний світ. № 10. – 2007. – С. 32-34.

Бігун Ірина Олександрівна, заступник директора з навчально-виховної роботи, загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 22 Кіровоградської міської ради Кіровоградської області

Забудько В.І. Профільне вивчення світової літератури як шлях до розвитку читацької компетентності учнів

Олександр — Thu, 09 Jan 2014 09:24:23 GMT

УДК 372.882

Профільне вивчення світової літератури як шлях до розвитку читацької компетентності учнів

Валентина Забудько,
вчитель російської мови та світової літератури комунального закладу «Навчально-виховне об’єднання «Школа козацько-лицарського виховання І-ІІ ступенів № 21 – суспільно-гуманітарний ліцей – дошкільний навчальний заклад Кіровоградської міської ради Кіровоградської області»»

У статтю увійшли методичні рекомендації щодо профільного вивчення світової літератури в загальноосвітніх навчальних закладах, спрямовані на підвищення рівня бажаної мотивації учнів до навчання та формування їх читацької компетентності. Даний матеріал пропонується використовувати в умовах реалізації профільної моделі навчання як форми організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

The presented material is suggested to be used for the realization of core model of education as a form of organization the cognitive activity, which has an exact and predictable purpose – that is to create appropriate conditions for studying, when each pupil can realize his own success and brainpower.

Завдання статті: допомогти вчителям світової літератури в певній мірі подолати складності профільного вивчення світової літератури в загальноосвітніх навчальних закладах, створити власну систему формування літературної компетентності учнів.

Постановка проблеми. Освітні процеси в Україні завжди відзначалися неординарністю нових підходів до навчання і виховання дітей у школі.

Реформування освіти сьогодні потребує зміни у конструюванні її змісту, цінність якого ставиться в залежність від того, наскільки він сприяє застосуванню методик, які формують всебічно розвинену, творчу, мислячу особистість. Розвивати творчість дитини допомагає література. Від того, якою сьогодні буде літературна освіта, залежить не лише майбутнє сучасних школярів, а й моральний потенціал суспільства, доля його культури. Тому одним з основних завдань сучасної освіти є виховання людини із сильною уявою, фантазією, зі своїм оригінальним поглядом на оточуючий світ [7].

Аналіз досліджень і публікацій. Сучасний урок літератури… Яким він має бути в класах з профільним рівнем навчання? - це питання задають собі і вчителі-практики, і методисти-науковці. Напевно, це урок, який побудований з урахуванням вимог сучасної школи і відповідає завданням виховання юної особистості, вихованої в дусі культури і творчої співпраці. Тобто сучасний урок літератури – це засіб формування соціально-компетентної особистості учня, здатної цінувати явища класичного та сучасного мистецтва.

„Урок – це дзеркало загальної і педагогічної культури вчителя, мірило його інтелектуального багатства, показник його кругозору, ерудиції”,- писав В.О.Сухомлинський [9]. Сьогодні урок літератури має бути не просто змістовним: знання, що отримують учні, мають бути не тільки науково обґрунтованими, а й особистісно значущими для них, оскільки література – це наука і мистецтво, що впливає на формування духовного світу людини.

Відомий в Україні методист Н.Волошина стверджує: „Урок літератури сьогодні – це витвір мистецтва, в якому присутні і краса, і натхнення думки, і радість пошуків, створені спільними зусиллями учня і вчителя” [4]. Тому запитання, спрямовані на рефлексії під час вивчення того чи іншого твору, формування духовно-ціннісних орієнтацій та естетичних потреб учнів, проблемні завдання, матеріали для дискусії та творчого самовиявлення школярів мають стати пріоритетними на уроці.

Сучасна дослідниця Г.Токмань слушно вказує на специфічну рису уроку літератури, яка полягає в поєднанні об’єктивного й суб’єктивного: учневі пропонується об’єктивно існуючий твір, йому передаються певні літературознавчі знання, водночас і сприймання тексту, і його розуміння є неповторно особистісним [8].

Проблема діалогізму уроку літератури сьогодні набуває особливої

актуальності. Розмірковуючи над передумовами створення діалогу під час вивчення художнього твору, я звертаю увагу на існуючі концепції сучасного літературознавства щодо діалогу автора твору та його читача, адже, як підкреслював відомий вітчизняний учений О.Білецький, „…історія літератури не тільки історія письменників, а й історія читачів…” [2]. У своїй роботі літературознавець сформулював концепцію діалогічності будь-якого творчого процесу. Важливо зважати, на думку О.Білецького, на те, що „…кожна спроба встановити естетичну цінність художнього твору безвідносно до сприйняття цього твору поки що терпить поразку, твір є художнім чи нехудожнім тільки у

свідомості тих, хто його читає; це вони відкривають у ньому красу, це вони створюють його ідею, про яку часто і не підозрює той, хто пише” [2].

Отже, учень-читач – це активний учасник літературного процесу, який здатний сприймати та інтерпретувати художній твір залежно від багатьох чинників як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру. А звідси варто переосмислити підходи до вивчення цього твору, взявши до уваги наявні в сучасному літературознавстві концепції діалогу автора та читача.

Таким чином, толерантне ставлення до індивідуальних особливостей читацької рецепції школярів, ненав’язування загальноприйнятої точки зору на прочитане є однією із умов успішності сучасного уроку літератури. Крім того, особливість інтерактивного уроку, на відміну від усіх інших, полягає в неабиякій його емоціональності. Так, Г.Токмань наголошує: „На уроці має бути створена не просто робоча обстановка, не тільки увага до того, що відбувається, а й певний емоційний тон, настрій, суголосний емоційній домінанті твору, що вивчається. Це важке завдання, специфічне саме для уроку літератури. Учитель має сам перейнятися цією емоцією і поширити її на клас – за допомогою художнього слова, своїх коментарів до нього, завдяки майстерності педагога, знавця і актора” [8]. Отже, урок літератури має бути виховним, емоційним, сприяти активізації пізнавальної та естетичної діяльності учнів.

На думку відомого науковця М.Рибникової, в основі підготовки до уроку лежать розрахунок і натхнення. Український методист Б.Степанишин з цього приводу зазначає: для того, щоб людина, до того ж юна, стала активно мислити та ще спромоглася дати хоча б елементарний творчий набуток, від учителя до класу мусить надійти потужний імпульс: „Таким чином, на початку будь-якого уроку літератури бажаний сильний естетично-емоційний подразник. Це може бути ліричний вступ учителя або інтригуючий зачин, повідомлення про незвичайну подію або ілюстрування рідкісної фотографії, показ старожитної книги, скажімо, прижиттєвого видання творів письменника або ознайомлення учнів з прототипом художнього образу” [12].

Виклад основного матеріалу дослідження. Як відомо, художній твір уособлює загальні закономірності літературного процесу, який, у свою чергу, відображає історичні, національні, соціальні особливості розвитку культури. Усвідомлення його основних закономірностей створює умови для глибшого розуміння суті теоретичних понять і тверджень та шляхів їхньої історичної еволюції. Адже з плином часу змінюється поняття прекрасного, художності, ідеї і форми. Змінюються методи, розвиваються засоби побудови художнього образу. Сьогодні без урахування цих змін неможливий глибокий аналіз тексту твору, а часом і його правильне розуміння. Розвиток творчого потенціалу людини трактується сьогодні як основне завдання школи [10].

Щоб забезпечити ефективність профільного навчання, повноцінність уроку, необхідно поєднувати репродуктивну і пошукову діяльність.

Учень – не пасивна фігура педагогічного процесу, і я прагну дати йому не лише певний вантаж знань, а й навички мислити, стимулювати розвиток його пізнавальних сил, роботу думки, постійну потребу вчитися, самостійно здобувати знання, спостерігати, досліджувати.

Лише вчитель, розробивши власну систему викладання, знаючи програму профільного вивчення світової літератури, можливості своїх учнів, зможе підібрати найефективніші форми і методи навчання. Саме це спонукає його бути у постійному пошуку інновацій, які б задовольняли учнів, давали можливість творити, мислити, вчили навчатися.

Завдання школи сьогодні – сформувати людину з інноваційним стилем мислення, культури. Це і є основним критерієм моєї роботи. Я вважаю, що головна мета уроку літератури полягає у тому, щоб на основі сприйняття найкращих творів представити матеріали для саморозвитку юної особистості, пізнання світу та себе в цьому світі [11].

Допрофільне і профільне навчання – це сучасна освітня форма, яка передбачає всебічне використання досвіду навчальної діяльності учня на всіх етапах уроку. Набутий досвід навчальної діяльності стає відправним пунктом в організації подальшого навчання з метою формування нового навчального досвіду школяра або засвоєння ним різних видів людської діяльності.

Основні ідеї такої моделі навчання трактуються на сучасному етапі у формі:

реалізації на уроці особистісно орієнтованого спілкування;
збагачення змісту навчання емоційним особистісно важливим матеріалом;
стимулювання позитивних інтелектуальних почуттів учнів;
здійснення диференціації та індивідуалізації у навчальній та виховній роботі;
діалогу між учнями, вчителем і учнями як домінантної форми пізнавального спілкування;
вільного вибору учнями навчальних завдань на уроці та при виконанні домашньої роботи (рівневі завдання);
залучення учнів до самоаналізу способів діяльності, самопізнання і самовдосконалення у різних видах діяльності;
формування самооцінки;
багатоваріантності та гнучкості прийомів і способів організації різних видів діяльності;
збільшення частки самостійної дослідницької діяльності учнів на всіх етапах уроку [1].

Систематичне використання потенціалу профільної освіти на уроках світової літератури забезпечує розвиток полікультурної компетентності учнів, підвищує рівень їхньої мотивації до вивчення предмета, сприяє розвитку цілісного сприйняття дійсності.

Ведучи мову про рівень читацької компетенції учнів в осягненні навчального матеріалу, що безпосередньо пов’язано із становленням і розвитком його особистості, я в роботі передбачаю: засвоєння елементарної інформації на рівні емоційно чуттєвої сфери à поглиблення інформаційного блоку через роботу в групах à обмін враженнями, емоціями à оформлення відчутого, пережитого в художню форму [5].

Для досягнення мети я визначаю такі завдання:

- познайомити учнів з світоглядними, смисложиттєвими поняттями;

- надати пріоритет суто індивідуальному, особистісному сприйманню художніх творів шляхом усвідомлення їх символів;

- заохочувати, підтримувати, схвалювати особистісне, власне судження учнів, яким би абсурдним, на перший погляд, воно не було;

- допомагати видобувати особистісний відгук на нову інформацію.

Висновки. Література відкриває безмежний світ, в якому можна працювати над собою – набувати знання, розвивати самоаналіз, самосвідомість, мислення.

У процесі профільного вивчення світової літератури в учнів формуються такі вміння:

знаходити в художньому творі відображення традицій народу, характеризувати історико-культурні факти, відбиті в літературних творах;
знаходити й оцінювати проблеми, властиві конкретній історичній епосі;
аналізувати «вічні» духовні проблеми й образи, їхнє відтворення в літературному творі;
порівнювати літературні твори різних народів;
використовувати різноманітні джерела інформації для збагачення знань (довідкову, енциклопедичну літературу, засоби масової інформації).

Результативність дослідження. Попередні дослідження дають змогу констатувати не тільки збагачення знань і вдосконалення вмінь учнів, але й певні зміни в їхній емоційно-ціннісній сфері, особистісному пізнавальному досвіді. Оскільки організація профільного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, спільне вирішення проблеми на основі аналізу певних обставин, це ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером учнівського колективу.

Працюючи над проблемою, я впевнилася в тому, що діти вчаться ефективно, коли:

мають мотивацію до навчання;
навчаються у приязному комфортному середовищі;
мають почуття контролю над процесом навчання;
досягають успіхів;
використовуються їхні знання і вміння;
мають можливість випробовувати нові знання на практиці й використати одержану інформацію;
повністю залучаються до процесу навчання;
мають достатньо часу на засвоєння нових знань і вмінь;
можуть побачити використання здобутих знань та вмінь на практиці.

Як результат профільного вивчення світової літератури можна вважати такі досягнення учнів:

підвищення рівня розвитку таких процесів мислення, як аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, дослідження;
підвищення рівня загального культурного розвитку;
підвищення рівня бажаної мотивації до навчання;
високий рівень літературної компетентності.

Отже, в умовах допрофільного і профільного навчання використання елементів інноваційних технологій сприяє розкриттю творчого потенціалу особистості кожного учня, формуванню навичок аналітичного мислення, активізації розумової діяльності, розвитку читацької компетентності.

Література

1. Гришина Т.В. Освітня технологія як професійний пріоритет учителя / Гришина Т.В. – Харків : Основа, 2003.

2. Нетрадиційні уроки. Зарубіжна література. 5-12 класи / Укладач Л.І.Нечволод. – Харків : Торсінг Плюс, 2007.

3. Освітні технології : Навч.-метод. Посібник / За ред. Пєхоти О.М.- К. : А.С.К., 2001.

4. Остапчук О.Є. Діяльність учителя: готовність до інновацій / Остапчук О.Є. – Кривий Ріг, 2004.

5. Оцінювання та відбір педагогічних інновацій: теоретико-прикладний аспект : Наук.-метод. Посібник / За ред. Л.Даниленко. – К. : Логос, 2001.

6. Пометун О.І. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання / Пометун О.І., Пироженко Л.В. – К., 2003.

7. Сиротенко Г.О. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання / Сиротенко Г.О. – Харків : Основа, 2003.

8. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві / Сухомлинський В.О. – К. : Радянська школа, 1988.

9. Тройніцька С. Використання міжпредметних зв’язків у навчально-виховному процесі сучасної школи / Тройніцька С. // Імідж сучасного педагога. – 2002. – №…

10. Химинець В.В. Інноваційна освітня діяльність / Химинець В.В. – Ужгород : Інформаційно-видавничий центр ЗІППО, 2007.

11. Шуляр В.І. Планування літературної освіти школярів: технологічна концепція / Шуляр В.І. – Видавництво „Ч”, 2006.

Забудько Валентина Іванівна. Кваліфікаційна категорія «спеціаліст вищої категорії», педагогічне звання «учитель-методист». Комунальний заклад «Навчально-виховне об’єднання «Школа козацько – лицарського виховання І-ІІ ступенів № 21 – суспільно-гуманітарний ліцей – дошкільний навчальний заклад Кіровоградської міської ради Кіровоградської області»»

Даценко О.В. Розвиток професійної майстерності вчителя української мови і літератури та науково-методичне забезпечення викладання філологічн

Олександр — Thu, 09 Jan 2014 09:13:07 GMT

УДК 372.881.1 : 372.882

Розвиток професійної майстерності вчителя української мови і літератури та науково-методичне забезпечення викладання філологічних дисциплін

в умовах профільного навчання

Оксана Даценко,

вчитель української мови і літератури комунального закладу «Навчально - виховне об’єднання «Школа козацько – лицарського виховання І-ІІ ступенів
№ 21 – суспільно-гуманітарний ліцей – дошкільний навчальний заклад Кіровоградської міської ради Кіровоградської області»

Формування в сучасному навчальному закладі такого вчителя української словесності, який є провідником нових змін в освіті та науці, адже його діяльність підпорядкована впровадженню і реалізації основних завдань нової державної і регіональної системи освіти, впровадженню оновленого програмового, навчального та методичного забезпечення базових навчальних предметів старшої школи відповідно до рівнів стандарту, академічного і профільного.

In this is article is discussed the core problem of formation such a teacher of Ukrainian language, who could be a guide to new beginnings and changes in present-day education and science.

Постановка завдання. В умовах сучасного розвитку суспільства і потреб закладів нового типу та шкіл набувають нового значення основні аспекти фахової діяльності вчителя української мови та літератури.

Вимоги часу спонукають учителя української мови і літератури формувати інтелектуальну, високоосвічену, самодостатню учнівську особистість з критичним мисленням, інноваційною діяльністю, мовознавчим світоглядом, творчими здібностями, ґрунтовною життєвою позицією на основі національно-патріотичних цінностей.

Нові завдання профільного навчання освітньої галузі «Мови і літератури» може реалізувати обізнаний, знаючий творчий вчитель-майстер. А майстерний вчитель української мови та літератури – це високо компетентний спеціаліст, котрий досяг ціннісних орієнтирів і творчості у професійній діяльності і здатен на високому рівні забезпечувати інтелектуальний розвиток учнів, виховувати кращі національно-патріотичні й моральні якості індивідуума.

Сучасний учитель української мови та літератури має досягнути високого рівня професіоналізму не тільки в своїй фаховій діяльності, але й у взаємодії з учнями, колегами, батьками. І вчитель-словесник, і учень в умовах профільного навчання повинен прагнути до самовдосконалення, самотворення, самоорганізації.

Аналіз актуальних досліджень. Розвиток науково-методичної системи профільного навчання відбувається через конструювання, вивчення, теоретичне узагальнення, опис і експериментальне впровадження в новітню освіту прогностичної моделі неперервного професійного фахового зростання вчителя української мови та літератури через підвищення кваліфікації, самоосвіти, вдосконалення наукової діяльності у співпраці з школярами-старшокласниками як науковими дослідниками-експериментаторами.

Мета статті – розробити гнучку, дієву, інноваційну системи розвитку професіоналізму і педагогічної майстерності вчителя української філології в умовах профільного навчання.

В статті відповідно до поставленої мети реалізовано основні завдання:

1) розглянуто інноваційні науково-методичні аспекти розвитку професійної майстерності вчителя української філології в контексті профільного навчання;

2) представлено модель розвитку педагогічної майстерності україніста-словесника;

3) вказано методологічні підходи до організації науково-методичної системи;

4) визначено умови ефективного функціонування науково-методичної системи розвитку майстерності словесника.

Профільне навчання - вид диференційованого навчання, який передбачає врахування освітніх потреб, нахилів і здібностей учнів і створення умов для навчання старшокласників відповідно до їхнього професійного самовизначення, що забезпечується за рахунок змін у цілях, змісті, структурі та організації навчального процесу [1]. Мета:

- забезпечення можливостей для рівного доступу учнівської молоді до здобуття загальноосвітньої профільної та початкової допрофесійної підготовки, неперервної освіти впродовж усього життя;

- виховання особистості, здатної до самореалізації, професійного зростання й мобільності в умовах реформування сучасного суспільства.

Профільне навчання спрямоване на:

- набуття старшокласниками навичок самостійної науково-практичної, дослідницько-пошукової діяльності;

- розвиток інтелектуальних, психічних, творчих, моральних, фізичних, соціальних якостей старшокласників;

- прагненнядо саморозвитку та самоосвіти [4] .

Основні завдання профільного навчання:

- створення умов для врахування й розвитку навчально-пізнавальних і професійних інтересів, нахилів, здібностей і потреб учнів старшої школи в процесі їхньої загальноосвітньої підготовки;

- виховання в учнів любові до праці, забезпечення умов для їхнього життєвого і професійного самовизначення, формування готовності до свідомого вибору і оволодіння майбутньою професією;

- формування соціальної, комунікативної, інформаційної, технічної компетенцій учнів на допрофесійному рівні, спрямування молоді щодо майбутньої професійної діяльності;

- забезпечення наступно-перспективних зв’язків між загальною середньою і професійною освітою відповідно до обраного профілю [4].

(...)

Форми організації профільного навчання

Внутрішньошкільні:

- профільні класи в загальноосвітніх навчальних закладах;

- профільне навчання за індивідуальними навчальними планами і програмами;

- динамічні профільні групи (в тому числі різновікові) [2].

Зовнішні:

- міжшкільні профільні групи;

- опорна старша школа;

- навчально-виховний комплекс (НВК);

- загальноосвітні навчальні заклади на базі вищих навчальних закладів [2].

Допрофільна підготовка

Форми реалізації - введення курсів за вибором, поглиблене вивчення окремих предметів на диференційованій основі.

Основна функція курсів за вибором - профорієнтаційна.

Поглиблене вивчення предмета має сприяти:

- формуванню стійкого інтересу до предмета;

- розвитку відповідних здібностей;

- орієнтації на професійну діяльність, де використовуються одержані знання [3].

Поглиблене вивчення здійснюється:

- за спеціальними програмами і підручниками;

- за модульним принципом - програма загальноосвітньої школи доповнюється набором модулів, які поглиблюють відповідні теми [5].

Педагогічна майстерність учителя української філології формується та вдосконалюється в процесі постійного розвитку і залежить від уміння, реалізації знань, умінь, навичок, професійних здібностей, що допомагають творчо, майстерно і якісно виконувати професійні завдання в умовах профільного навчання, забезпечувати високий рівень самоорганізації професійної діяльності відповідно до інноваційних аспектів мовно-літературного професійного навчання.

Ефективна реалізація завдання до профільної і профільної мовно-літературної освіти неможлива без належної системи підготовки як вчителя-словесника нового типу: мегапрофесіонала, інноватора, науковця, спроможного створити для себе й школярів належний освітній простір, так і без учня-дослідника – творчого, креативного, само освіченого.

Проте, як показує проведене нами дослідження, в системі профільної освіти потрібно використовувати інноваційні методи та прийоми диференційованого освітнього простору. Тому головним завданням сучасного вчителя української мови і літератури в умовах профільного навчання стає розробка і впровадження інноваційної науково-методичної дослідницької системи, що забезпечує розвиток педагогічної майстерності вчителя-словесника протягом усього його життя.

У Кіровоградському НВО школі-ліцеї № 21 розвиток педагогічної майстерності вчителя української мови і літератури ґрунтується на моделі:

(...)

Це модель безперервної педагогічної освіти й самоосвіти, що є відкритою системою, розвиває найвагоміші концептуальні, науково-теоретичні та практично-зорієнтовані аспекти розвитку професіоналізму і майстерності вчителя-філолога в сучасній профільній школі, відтворює характерні етапи професійного зростання словесника в умовах профільного навчання української мови і літератури у майбутньому, адже нині в НВО школі-ліцеї № 21 профільного навчання української мови і літератури нема, а є лише поглиблене вивчення української мови у 8-9 класах, а цього в сучасних освітніх умовах недостатньо як для вчителя так і для учня.

Адже профільне навчання в старшій школі сприяє:

1. Розвитку педагогічної майстерності вчителя української мови і літератури, що являє собою багатофазовий, циклічний, поетапний процес становлення професіоналізму, формуванню і підвищенню професійної компетентності, виробленню індивідуально-творчого стилю мислення і професійної діяльності, самореалізації і самовдосконалення, що триває протягом усього життя.

2. Варіативності методів та прийомів, що зумовлюються професійним досвідом, потенціалом особистості педагога-професіонала.

3. Самонавчанню, самоосвіті, професійному розвитку індивідуальних освітніх траєкторій, багатоциклічності системного процесу поповнення та оновлення професійно значущих знань, стимулюванню пізнавальної активності як вчителя, так і учня-старшокласника.

Ефективна реалізація розробленої науково-методичної системи профільного навчання здійснюється на засадах сучасних освітніх технологій (традиційного навчання, проблемного навчання, особистісно орієнтованого, розвивального, колективного, програмового, інтерактивного, проектного, модульного навчання та розвитку критичного мислення), а також методичних підходів (діяльнісно-науково-творчого, системного, гуманного, варіативного, гнучкого, раціонального, науково-методичного).

У ході проведеного експериментального дослідження виявлено умови ефективного функціонування науково-методичної системи розвитку педагогічної майстерності вчителя української мови і літератури в просторі допрофільного і профільного навчання, зокрема:

1) вимоги суспільства й освіти до професійної підготовки словесника-майстра, модернізація мовно-літературної освітньої галузі та нормативно-правової бази, яка регламентує зміст мовно-літературної освіти (зокрема Концепція профільного навчання в старшій школі);

2) інноваційні аспекти розвитку професійної майстерності вчителя української філології в умовах оновленого мовно-літературного простору;

3) вдосконалення знань і навичок як учителя, так і учня;

4) створення творчого наукового простору для прогресивного розвитку педагогічної майстерності словесника;

5) наявність індивідуальних траєкторій розвитку професійної майстерності вчителя-філолога з урахуванням його запитів, професійно-фахових та індивідуально-особистісних потреб, професійного й соціального досвіду, стилю мислення і навчання;

6) розробка інноваційного науково-методичного супроводу професійного навчання й формування педагогічної майстерності вчителя української мови й літератури в науково-методичному, експериментальному, інформаційно-комунікаційному, моніторинговому та психолого-мотиваційному напрямах;

7) здійснення моніторингових досліджень рівня знань, умінь і навичок учнів-старшокласників в умовах профільного навчання.

Результатом дієвості даної науково-методичної системи визначено готовність учителя української мови і літератури проектувати, досліджувати та реалізовувати Концепцію профільного навчання в старшій школі на високому, науково-творчому теоретико-практичному рівні, приймати креативні рішення, формулювати новаторські професійні позиції при виконанні посадових обов’язків, вироблення індивідуальної педагогічної системи, його спроможність формувати самодостатню творчу, наукову учнівську особистість. [5].

Висновки. Представлена науково-методична система розвитку професійної педагогічної майстерності вчителя української мови і літератури в умовах профільного навчання виконує роль педагогічного передбачення, результати якого можуть бути виявлені шляхом впровадження в НВО школі-ліцеї № 21 профільного навчання української мови та літератури.

Лише за такої умови можливий порівняльний аналіз спрогнозованих і отриманих результатів та перевірка дієвості впровадження профільного навчання і вдосконалення професіоналізму українського словесника, адже учитель профільної школи повинен знати:

- основоположні документи: закони України "Про освіту”, "Про загальну середню освіту”, Концепцію профільного навчання в старшій школі;

- національну доктрину розвитку освіти в Україні;

- регіональні програмні документи;

- концепцію і статут загальноосвітнього закладу, в якому працює;

- основи особистісно-орієнтованої педагогіки, індивідуального, гуманістичного підходів та способи їх реалізації у шкільній практиці;

- наукову інформацію та зміст предметів базового й профільного рівнів;

- порядок організації факультативів та елективних курсів;

- методику організації проектної, науково-дослідницької, пошукової діяльності учнів.

Учитель профільної школи повинен уміти:

- проектувати навчальний процес, дослідницьку, індивідуальну пошукову діяльність учнів;

- застосовувати різні види й форми діяльності учнів (навчальні проекти, індивідуальні, групові заняття, самостійну роботу, практику, роботу в лабораторії);

- застосовувати поряд з традиційними нові форми, методи й засоби педагогічного діагностування, розробляти індивідуальні освітні програми;

- формувати логіку викладання профільних дисциплін, виходячи з потреб і нахилів учнів;

- діагностувати й контролювати стадії особистісного та колективного розвитку;

- розробляти заходи корекційно-педагогічного впливу;

- застосовувати методи й технології навчання, які б формували навички збору та аналітичної обробки інформації, стимулювали самодіяльність учнів, збагачувати досвід відповідальної діяльності, виробляли навички самоорганізації, розвивали ціннісні орієнтири;

- використовувати в системі профільного навчання новітні інформаційні технології, елементи модульного, дистанційного навчання;

- забезпечувати практичну спрямованість навчально-виховного процесу, формування універсальних компетенцій (інтелектуальної, комунікативної, пізнавальної, інформаційної, громадянсько-правової тощо);

- сприяти професійному самовизначенню старшокласників.

Профільна школа вимагає особливих підходів

Учитель профільної школи повинен бути не просто спеціалістом високого рівня, але й уміти забезпечувати варіативність, особистісну і практичну орієнтацію освітнього процесу в цілому із застосуванням інтерактивних, діяльнісних компонентів змісту. Він має володіти вмінням формувати здібності і компетентності, необхідні для продовження навчання у відповідній сфері професійної освіти.

Профілізація навчання висуває підвищені вимоги до професійної підготовки вчителя, його педагогічної компетентності, ерудиції, загальної культури, комунікабельності.

Такий учитель повинен не тільки володіти технікою експерименту, вміти організувати пізнавальну й дослідницьку діяльність учнів, але й бути вихователем, вільно орієнтуватися в педагогічних та психологічних проблемах.

Окрім того, вчитель профільного предмета має працювати зкомп’ютером, бути порадником учням у правильному виборі профілю навчання.

Література

1. Аніскіна Н. О. Організація профільного навчання в сучасній школі / Н.О. Аніскіна. — X. : Основа, 2003.

2. Горошкіна О. М. Лінгводидактичні засади навчання української мови в старших класах природничо-математичного профілю / О.М. Горошкіна: Монографія. – Луганськ : Альма-матер, 2004.

3. ...

Повний текст статті: /dacenko_9.01.doc

1. Даценко Оксана Василівна. Кваліфікаційна категорія «спеціаліст вищої категорії», педагогічне звання «старший учитель». Комунальний заклад «Навчально-виховне об’єднання «Школа козацько-лицарського виховання І-ІІ ступенів № 21– суспільно-гуманітарний ліцей – дошкільний навчальний заклад Кіровоградської міської ради Кіровоградської області», вчитель української мови та літератури

Козачинська Н.В. Організація допрофільного і профільного навчання в сучасній школі

Олександр — Thu, 09 Jan 2014 06:05:26 GMT

УДК 371.1.07:371.113.4

Організація допрофільного і профільного навчання в сучасній школі

Наталія Козачинська, заступник директора з навчально-виховної роботи, комунальний заклад „Навчально-виховне об’єднання „Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів № 1 – дитячий юнацький центр „Перлинка” Кіровоградської міської ради Кіровоградської області”

Ключові слова: допрофільне навчання, профільне навчання.

Розвиток світового і, зокрема, європейського освітнього простору об’єктивно вимагає від української школи адекватної реакції на процеси реформування загальної середньої освіти, що відбувається в провідних країнах світу. Загальною тенденцією цих процесів є впровадження профільного навчання.

Українська школа накопичила чималий досвід з проблеми впровадження диференційованого навчання[11]. У 2003 році Міністерством освіти України була затверджена Концепція профільного навчання в старшій загальноосвітній школі, в якій були закладені нові підходи до організації освіти в старшій школі. Згідно з цим документом вона має функціонувати як профільна[6].

Профільне навчання - вид диференційованого навчання, який передбачає врахування освітніх потреб, нахилів, здібностей учнів; створення умов для навчання старшокласників відповідно до їхнього професійного самовизначення, що забезпечується за рахунок змін у цілях, змісті, структурі та організації навчального процесу. Профільне навчання – система спеціалізованої підготовки в старшій ланці загальноосвітньої школи, що орієнтована на індивідуалізацію навчання, а також кооперацію старшого ступеня школи і закладами середньої і вищої професійної освіти[6].

Мета профільного навчання - забезпечення можливостей для рівного доступу учнівської молоді до здобуття загальноосвітньої профільної та початкової допрофесійної підготовки, неперервної освіти впродовж усього життя, виховання особистості, здатної до самореалізації, професійного зростання й мобільності в умовах реформування сучасного суспільства. Профільне навчання спрямоване на набуття старшокласниками навичок самостійної науково-практичної, дослідницько-пошукової діяльності, розвиток їхніх інтелектуальних, психічних, творчих, моральних, фізичних, соціальних якостей, прагнення до саморозвитку та самоосвіти.

Основними завданнями профільного навчання є:

· створення умов для врахування й розвитку навчально-пізнавальних і професійних інтересів, нахилів, здібностей і потреб учнів старшої школи в процесі їхньої загальноосвітньої підготовки;

· виховання в учнів любові до праці, забезпечення умов для їхнього життєвого і професійного самовизначення, формування готовності до свідомого вибору і оволодіння майбутньою професією;

· формування соціальної, комунікативної, інформаційної, технічної, технологічної компетенцій учнів на допрофесійному рівні, спрямування молоді щодо майбутньої професійної діяльності;

· забезпечення наступно-перспективних зв'язків між загальною, середньою і професійною освітою відповідно до обраного профілю [3].

Форми організації профільного навчання регламентують діяльність суб'єктів навчально-виховного процесу в системі профільних загальноосвітніх навчальних закладів і забезпечують умови для реалізації його мети і завдань[1]. Слід зазначити, що за характером взаємодії суб'єктів профільного навчання виділяються наступні форми його організації:

Внутрішньошкільні: профільні класи в загальноосвітніх навчальних закладах; профільні групи в багатопрофільних загальноосвітніх навчальних закладах; профільне навчання за індивідуальними навчальними планами і програмами; динамічні профільні групи (в тому числі різновікові).

Зовнішні: міжшкільні профільні групи; профільна школа інтернатного типу; опорна старша школа; навчально-виховний комплекс (НВК); міжшкільний навчально-виробничий комбінат (МНВК); загальноосвітні навчальні заклади на базі вищих навчальних закладів.

Профільне навчання є одним із ключових напрямів модернізації й удосконалення системи освіти нашої держави й передбачає реальне й планомірне оновлення школи старшого ступеня, яка б найбільшою мірою враховувала інтереси, нахили і здібності, можливості кожного учня, в тому числі з особливими освітніми потребами, у контексті соціального та професійного самовизначення і відповідності вимогам сучасного ринку праці. Такий підхід до організації освіти старшокласників не лише найповніше реалізує принцип особистісно орієнтованого навчання, а й дає змогу створити найоптимальніші умови для їхнього професійного самовизначення та подальшої самореалізації.

Організація навчально-виховного процесу у 2013–2014 навчальному році у профільних (10-11-х ) класах (профіль універсальній) базується на низці нормативно-правових документів:

- Закон України «Про освіту»;

- Закон України «Про загальну середню освіту»;

- Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, затверджена Указом Президента України від 25.06.2013 №344;

- Указ Президента України «Про заходи щодо забезпечення пріоритетного розвитку освіти в Україні» від 30.09.2010 № 926;

- Указ Президента України «Про заходи щодо розв’язання актуальних проблем осіб з обмеженими фізичними можливостями» від 19.05.2011 № 588;

- Державна національна програма «Освіта: Україна ХХІ століття»;

- Національна доктрина розвитку освіти;

- Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти;

- Концепція розвитку інклюзивної освіти (наказ МОН України від 01.10.2010 № 912);

- Порядок організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах (постанова КМУ від 15.08.2011 № 872);

- Положення про дистанційне навчання (наказ МОН від 25.04.2013 №466, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 30.04.2013 №703/23235).

В 2013-2014 навчальному році заклад працює за Типовими навчальними планами:

- для 3-4-х класів початкової школи – за Типовими навчальними планами початкової школи, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України від 29.11.2005 року № 682 (додаток 2);

- для 5-х класів - за Типовим навчальним планом загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 03.04.2012 року № 409 (додаток 1);

- для 6-9-х класів - за Типовим навчальним планом загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання, з вивченням російської мови, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України від 23.02.2004 року № 132, зі змінами, внесеними наказом Міністерства освіти і науки України від 05.02.2009 року № 66 (додаток 2);

- для 10-11-х класів - за Типовим навчальним планом загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України від 27.08.2010 року № 834 (додаток № 2).

Під час введення допрофільного та профільного навчання проводилось анкетування учнів щодо вивчення мотиваційної сфери вибору профілю навчання. Анкетуванням було охоплено учнів допрофільних 8–9-х та профільних 10–11-х класів з питань вивчення мотиваційної сфери вибору профілю навчання.

Результати анкетування свідчать, що переважна більшість учнів 8–9-х класів не можуть ідентифікувати поняття «допрофільне навчання», вмотивованість вибору учнями профільного класу є недостатньою і, як правило, визначається не учнем самостійно, а системою профілів, яка склалася в школі. Проблема вибору профілю навчання потребує широкого інформування батьківської громадськості, роз’яснення суті та змісту допрофільного та профільного навчання. Діагностика потенційних схильностей учнів до тієї або іншої навчальної діяльності повинна стати пріоритетною при формуванні допрофільних і профільних класів у загальноосвітньому навчальному закладі.

Результати анкетування учнів 10-х класів показали, що більшість респондентів не бажають змінити профіль навчання, за яким навчаються. Вони вважають, що рівень їх знань підвищився завдяки навчанню в профільному класі. Разом із цим існують певні проблеми щодо практичної спрямованості обраного десятикласниками профілю: створення мотиваційних умов для вибору учнем вищого або професійно-технічного навчального закладу для продовження здобуття відповідного рівня освіти, оптимальність набутих за вказаним профілем знань обраній галузі господарства.

Результати анкетування учнів 11-х класів свідчать про те, що вмотивованість вибору учнями профільного класу є недостатньою і, як правило, визначається не учнем самостійно, а системою профілів, яка склалася в закладі.

Анкетування учителів з питань їх готовності здійснювати навчально-виховний процес за допрофільними й профільними програмами, обізнаності з основними нормативно-правовими документами, науково-методичними рекомендаціями, які забезпечують допрофільне та профільне навчання свідчить, що 95,1% опитаних педагогів вважають за необхідне для роботи в допрофільних і профільних класах глибоке знання профілю, вміння створювати освітні моделі профільного навчання, організовувати варіативні спецкурси. Головною умовою ефективної організації в навчальному закладі такого виду навчання вчителі визначили наявність відповідної науково-методичної та матеріальної бази під час відкриття допрофільних і профільних класів.

Усі респонденти досить опосередковано визначають основні вимоги до вчителя профільної школи, не вміють логічно вибудовувати ланцюжок професійної компетентності педагога для якісної роботи у профільних класах старшої школи.

Таким чином, перед методичною радою закладу стоїть актуальна проблема, яка потребує невідкладного вирішення, проведення роз’яснювально-навчальної роботи з педагогічними кадрами відповідних загальноосвітніх навчальних закладів про нормативність і змістову наповненість організації допрофільного та профільного навчання у 8–11-х класах.

Дидактичний аспект здійснення допрофільного і профільного навчання.

За останні 5 років у навчальному закладі діяли профільні класи за слідуючими профілями: української філології профіль, математичний профіль та універсальний.

Допрофільне навчання учнів 8-9-х класів в закладі не здійснюється, але для сприяння у виборі учнями напряму профільного навчання в старшій школі за рахунок варіативної складової введено ряд спецкурсів.

У 2013-2014 навчальному році в 8-11-х класах були введені слідуючі спецкурси:

(...)

Вибору спецкурсів сприяли наступні фактори:

1. Вивчення освітніх потреб учнів та їх батьків шляхом анкетування;

2. Аналіз кадрових можливостей та матеріальної бази закладу.

Література

1. Біляк Б. Профільне навчання в загальноосвітніх навчальних закладах / Біляк Б., Дуда О. // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2003. – № 4. – С. 44-47.

2. Бугайов О. І. Диференціація навчання учнів у загальноосвітній школі / Бугайов О. І., Дейкун Д. І. – К. : Освіта, 1992.

3. Василюк А. Основна школа в системі європейської середньої освіти / Василюк А., Жук О. // Директор школи. Україна. – 2002. – № 1. – С. 50-58.

4. Гончаренко С. Український педагогічний словник / Гончаренко С. — К. : Либідь, 1997. — 376 с.

5. Кабардін О. Профільна школа / Кабардін О. // Завуч. – 2002. – № 16. – С. 2-3.

6. Концепція профільного навчання в старшій школі / Освіта України. – 2003. – № 42-43. – С. 8-9.

7. Котова О. Принципи організації профільного навчання у старшій школі / О. Котова // Освіта на Луганщині. – 2008. – № 1. – С. 52–55.

8. Лернер П. Профільна освіта старшокласників: якою їй бути? / Лернер П. // Завуч. – 2003. – № 14. – С. 6-7.

9. Липова В. Профільне навчання : теорія і практика / В. Липова // Рід. шк. – 2008. – № 1/2. – С. 3–6.

10. Лікарчук І. Проблема профілізації навчання в старшій школі та шляхи її розв’язання / Лікарчук І. // Директор школи. – 2003. – № 20. – С. 9-10.

11. Профільне навчання: Нормативно-правові й теоретико-методичні засади / Упор.: Л.А.Липова, М.Є. Терещенко. – Тернопіль : Мандрівець, 2010. - 160 с.

Повний текст статті (з таблицею): /kozachinska_9.01.doc

Козачинська Наталія Вікторівна. Вища кваліфікаційна категорія, старший учитель. Комунальний заклад „Навчально-виховне об’єднання „Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів № 1 – дитячий юнацький центр „Перлинка” Кіровоградської міської ради Кіровоградської області”, заступник директора з навчально-виховної роботи.

Пелешанко Л.О. Координація світоглядних траєкторій педагогічної думки щодо практичних кроків упровадження профільної освіти

Олександр — Wed, 08 Jan 2014 20:26:05 GMT

УДК 371.487 : 377.6

Координація світоглядних траєкторій педагогічної думки щодо практичних кроків упровадження профільної освіти

Людмила Пелешанко,
заступник директора з навчально-виховної роботи, вчитель російської мови та світової літератури комунального закладу «Навчально-виховне об’єднання «Школа козацько-лицарського виховання І-ІІ ступенів
№ 21 – суспільно-гуманітарний ліцей – дошкільний навчальний заклад Кіровоградської міської ради Кіровоградської області»

Даний матеріал пропонується використовувати в умовах реалізації профільної моделі навчання як форми організації діяльності вчителів та учнів в науково-дослідницькому напрямку. Головне завдання – допомогти педагогічним працівникам в певній мірі подолати складності підготовчого етапу до впровадження профільного навчання, створити власну систему формування у вчителів професійної компетентності

The presented material is suggested to be used in realization of core model of education as a form of organizational activity of teachers and pupils in scientific and experimental way. The main task is to help pedagogical specialists to overcome the difficulties of preparatory stage in inculcation of core education, to create the special system of developing the professional competence of a teacher.

ХХІ століття ЮНЕСКО проголосило століттям освіти, а ООН – століттям Людини. Євроінтеграція освіти України передбачає її культурну ренаціоналізацію та цивілізаційну модернізацію відповідно до європейських гуманістичних принципів, спрямована на консолідацію зусиль науковців та освітян для істотного підвищення конкурентоспроможності європейської науки й вищої освіти [9]. Водночас євроінтеграційні процеси актуалізують потребу входження європейського науково-освітнього простору в національний український. Європеїзація нашого національного освітнього простору вимагає взаємоузгодити європейські світоглядні орієнтири з національними духовними вартостями [7].

Згідно з Національною доктриною розвитку освіти розбудова національної системи освіти в Україні зорієнтована на європейські стандарти, а найважливішим пріоритетом освіти визнано її особистісну орієнтацію [7]. Пріоритетною вартістю європейського освітнього простору є особа, її права та свободи. Найголовнішим принципом європейської освіти був і залишається принцип гуманізму. Гуманізм ХХІ століття світове співтовариство пов’язує з освіченістю людини, компетентністю, свободою саморозвитку особистості та реалізації її таланту.

Постановка проблеми. Головне питання сучасності полягає в тому, наскільки людство в змозі змінити напрямок цивілізованого розвитку і забезпечити для себе стабільне безпечне майбутнє. У зв’язку з переходом людства в нову постіндустріальну епоху свого існування освіта має змінитися. Навчальна діяльність повинна бути спрямована не на оволодіння основами людської культури в широкому розумінні, а на оволодіння діяльністю – зближення навчання, виховання і розвитку повинно стати однією із відмінних рис нової інноваційної освіти. Основні цінності майбутньої освіти – це навчання для самореалізації людини в житті, для особистої кар’єри.

Розв’язання проблеми. Який же рівень професійної компетентності повинен мати сучасний вчитель, щоб реалізовувати основні завдання школи: різнобічний розвиток індивідуальності дитини на основі виявлення її задатків і здібностей, формування ціннісних орієнтацій, задоволення інтересів і потреб; збереження і зміцнення морального, фізичного і психічного здоров’я вихованців; виховання школяра як громадянина України, національно свідомої, вільної, демократичної, життєво і соціально компетентної особистості, здатної здійснювати самостійний вибір і приймати відповідальні рішення у різноманітних життєвих ситуаціях; становлення в учнів цілісного наукового світогляду, загальнонаукової, загальнокультурної, технологічної, комунікативної і соціальної компетентностей на основі засвоєння системи знань про природу, людину, суспільство, культуру, виробництво, оволодіння засобами пізнавальної і практичної діяльності;

У навчальних посібниках кінця 1980-х років (Ю.К. Бабанський,
В.О. Сластьонін, С.П. Баранов, Р.Л. Болотіна) вводяться поняття, пов’язані з професіоналізмом учителя: професійна спрямованість, професійна компетентність, професійні функції, професійні якості, професійні цінності (див.: [3; 10]).

Е.І. Роговим розроблена концепція розвитку особистості фахівця. Ми згодні з його трактуванням поняття «професіоналізм» як синонімом поняття «компетентність», що визначається, як «сукупність психофізичних, психічних особистісних змін, які відбуваються в людині у процесі оволодіння і тривалого виконання діяльності, що забезпечують якісно новий, більш ефективний рівень рішення складних професійних задач в особливих умовах» (Цит. за: [10]).

Подальший теоретичний аналіз аспектів професійної компетентності вчителів дав змогу виявити, що сучасні науковці серед ключових компонентів професійної компетентності віддають значну перевагу автономізаційній компетентності та моральній компетентності і при цьому визначають особистісні якості вчителя як неодмінну складову поняття професійної компетентності вчителя. Ці позиції дають змогу констатувати, що сучасному вчителю для продуктивного виконання професійних обов’язків необхідна розвинута здатність до саморозвитку, потреба у творчій діяльності, самовизначенні, самоосвіті, конкурентоспроможності (автономізаційна компетентність). При цьому слід враховувати готовність, спроможність та потребу вчителя жити за традиційними моральними нормами (моральна компетентність). Формування цих норм можливе лише на підґрунті особистісних якостей вчителя, а саме: терпимості, доброзичливості, чуйності, урівноваженості, витонченості, толерантності, людяності, рефлексії тощо. На цей час професійна освіта орієнтується на підготовку кадрів, що володіють високим рівнем компетентності. Оскільки компетентність – це «поняття, що позначає якість, від якого залежать життєві і трудові успіхи фахівця» [10].

Пропоную звернутися до законодавчої та нормативно-правової бази профільного навчання в ЗНЗ в аспекті історичного розвитку і поєднати напрямки, означені в освітніх документах з можливістю створення умов для розвитку сучасного вчителя, який професійно виконує свої обов’язки, здатний до саморозвитку, має потреби в творчій діяльності, самовизначенні, конкурентноспроможності:

- право на освіту, створенням умов для вибору профілю навчання і виховання відповідно до здібностей, інтересів громадянина (Закон України «Про освіту» (1991));

- до загальноосвітніх навчальних закладів належать: середня загальноосвітня школа – загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів (І ступінь – початкова школа, ІІ ступінь – основна школа; ІІІ ступінь – старша школа, зазвичай з профільним спрямуванням навчання) (Закон України "Про загальну середню освіту (1999));

- Концепція профільного навчання у старшій школі (рішення колегії МОН України від 25.09.2003 );

- загальноосвітні школи створюють ті чи інші профілі навчання за рахунок комбінацій базових, профільних предметів і курсів за вибором (Концепція профільного навчання. - Наказ МОН №854 11.09.2009 р.);

- визначення предметної спрямованості варіативної складової загальної середньої освіти, її змістовного наповнення і форм реалізації на кожному рівні загальної середньої освіти (Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти, (постанова КМУ від 14.01.2004 №24));

- організація профільного навчання з предметів освітньої галузі «Технології» ускладнюється через недостатність забезпечення матеріально-технічної бази. У вирішенні питань упровадження профільного навчання з предметів освітньої галузі «Технології» та забезпечення потреби учнів у профорієнтаційній, профільній та професійній підготовці значна роль покладається на міжшкільні навчально-виробничі комбінати (МНВК) (Лист МОНУ «Голові Ради міністрів АРК, головам обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, головам місцевих рад народних депутатів» (№1/9-574 від 01.10.07.) (див.: [5]).

Отже, питання впровадження профільного навчання не нові. На цьому наголошував у своєму виступі Олег Вікторович Єресько, директор департаменту загальної, середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки, аналізуючи Концепцію профільного навчання в старшій загальноосвітній школі розроблену на виконання Закону України «Про загальну середню освіту», постанов Кабінету Міністрів України від 16.11.2000 р. № 1717 «Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання» та від 13.04.2007 № 620 «Про внесення зміни до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2000р. №1717». Вона ґрунтується також на основних положеннях Концепції загальної середньої освіти (12-річна школа).

У названих документах закладені нові підходи до організації освіти в старшій школі. Вона має функціонувати як профільна. Це створюватиме сприятливі умови для врахування індивідуальних особливостей, інтересів і потреб учнів, для формування у школярів орієнтації на той чи інший вид майбутньої професійної діяльності. Профільна школа найповніше реалізує принцип особистісно орієнтованого навчання, що значно розширює можливості учня у виборі власної освітньої траєкторії [1; 4; 8].

Це вже третя концепція профільного навчання, перші згадки про профільне навчання у нас з’явилися в 1999 році, коли приймався Закон про загальну середню освіту, де було прописано, що старша школа функціонує як правило, як профільна. І в 2004 році на реалізацію цього закону було затверджено першу концепцію профільного навчання. Можна багато говорити про її плюси і недоліки. У 2009 році ми концепцію доопрацювали творчо, хоча вона теж не дуже відрізнялася від своєї попередньої, і зараз намагалось більше внести змін, оскільки, дійсно, вже змінився державний стандарт. Дві попередні концепції – 2004-го і 2009-го, – були орієнтовані на державний стандарт базової та повної загальної середньої освіти, схвалений 14 січня 2004 року. Нова Концепція – це не лише продукт діяльності міністерства; працювала велика робоча група, до складу якої увійшли: керівники Національної академії педагогічних наук, – перший віце-президент Володимир Ларіонович Луговий, головний секретар Михайло Іванович Бурда; два завідувачі Лабораторії порівняльної педагогіки; багато вчителів, керівників, і народні вчителі України, і заслужені працівники, методисти, ректори інститутів післядипломної педагогічної освіти, які якраз і будуть брати найбільшу участь у підготовці вчителів до реалізації цієї концепції. І управлінці, представники міжшкільних навчально-виробничих комбінатів.

Наскільки ж нинішня концепція відрізняється від своєї попередниці, концепції 2009 року? Концепція – це, фактично, стратегічний документ, який більше містить декларацій, ніж розписує механізми і дає відповіді на питання, що і як буде реалізовуватися. Закладено сюди і механізм можливості зміни профілю, можливість для обдарованих дітей навчання за двома профілями, наприклад, очно і дистанційно.

Тобто, фактично, закладено створення індивідуальної освітньої траєкторії кожного учня. З нашим розвитком інформаційно-комунікаційних технологій, створення оцих от дистанційних центрів, створенням положення і з реалізацією створення реально діючих освітніх округів, яких, дійсно, для сільської місцевості реально створити умови саме для справжньої профільної школи, тобто, фактично, оце найбільше відрізняє цю концепцію від попередньої – це саме можливість працювати за індивідуальною освітньою траєкторією. Крім цього, ця концепція має на меті закласти вже, нормативно, можливість отримувати після закінчення школи певну професію.

Хотіла б додати ще один плюс. Це те, що лише навчальний заклад формує той чи інший профіль, що дає право дитині по індивідуальній освітній траєкторії обрати навіть непоєднувані, на перший погляд. Це все закладається в можливості кожного навчального закладу.

Мені надзвичайно імпонує той факт, що директор Українського гуманітарного ліцею Г.С. Сазоненко звернула увагу на недостатність в Концепції розвитку моральної складової: «В Концепції профільної гуманітарної освіти, яка працює давно, йдеться про те, що формування свідомих громадян України, відбувається на поєднанні духовного розвитку, духовної зрілості, особистісної зрілості з самопізнанням тощо. На ці засади, на мою думку, треба більшу увагу звернути».

Зауваження Максима Стріхи, президента Українського фізичного товариства, віце-президента Академії наук вищої школи України, громадянина, українського письменника заслуговують на увагу, і я розділяю його точку зору. Цитую: «Зараз слід відверто сказати, що було зроблено стратегічну політичну помилку, коли від нереалізованої 12-річної системи перейшли до 11-річної; очевидно, повноцінну профільну освіту в межах двох останніх класів за сучасними вимогами реалізувати неможливо, оскільки цього не вдалося нікому ніде в світі зробити. Очевидно, доведеться, коли не зараз, то потім, все одно ставити питання про повернення до 12-річної школи, до двохрічної профільної старшої школи. Знову витрачати на це великі кошти. У будь-якому разі, – і це позиція є офіційна Українського фізичного товариства, товариство звернулося до міністерства: фізика, а також хімія і біологія, мусять бути залишені в обов’язковому компоненті».

Як вчителя-словесника мене непокоїть «гуманістична складова» концепції. Учні будуть позбавлені вивчення курсу «Світова література» в 10 – 11 класах, тобто практично не познайомляться з Данте, з поемами Гомера, з Шекспіром і з іншими літературними скарбами світу, які формують духовно-естетичну систему цінностей і розвивають творчий потенціал особистості, вони будуть позбавлені основ гуманістичного світогляду, які теж важать дуже багато. Як на мене, це курс, який мусить бути залишений в обов’язковій складовій.

За результатами власних узагальнень, я визначила для себе такі основні конкретні цілі: мета профільного навчання – забезпечення можливостей для рівного доступу учнівської молоді до здобуття загальноосвітньої профільної і початкової допрофільної підготовки, неперервної освіти впродовж усього життя, виховання особистості, здатної до самореалізації, професійного зростання й мобільності в умовах реформування сучасного суспільства.

Профільне навчання в школі спрямоване на здобуття старшокласниками навичок самостійної науково-практичної, дослідницько-пошукової діяльності, розвиток їхніх інтелектуальних, творчих, моральних, соціальних якостей, прагнення до саморозвитку та самоосвіти.

Для визначення профілю школи була проведена дослідницька робота, яка включала етапи:

- вивчення нормативних документів щодо організації профільного та допрофільного навчання;

- визначення основних напрямків науково-методичної підготовки до профільного навчання:

- діагностика профільних інтересів учнів, батьків, та формування на їх основі варіантів профілів (тестування батьків, дітей);

- забезпечення підтримки батьків на перехід допрофільного навчання (батьківські збори, на яких поставлена мета і форми організації профільного навчання);

- визначення можливостей матеріально-технічного забезпечення школи і знаходження шляхів їх покращення;

- визначення можливостей навколишнього соціального середовища та вплив його на життєдіяльність школи;

- аналіз вибору випускниками майбутніх спеціальностей протягом останніх років;

- визначення кадрових можливостей школи і підготовка їх до роботи з різнорівневими освітніми програмами;

- організація самоосвітньої діяльності вчителів;

- затвердження плану робіт з підготовки до організації профільного навчання за напрямком : суспільно-гуманітарний (профільна дисципліна – економіка).

Профілі навчання вводяться, враховуючи запити учнів, їхніх батьків, кадрове та методичне забезпечення школи.

Для кожного школяра ми вибудовуємо власну стратегію розвитку для того, щоб розвивати людину, яка добре адаптується і буде взаємодіяти з суспільством, максимально реалізує свої життєві плани і зможе відповідати за наслідки своєї діяльності.

Функції школи полягають у тому, щоб:

- створити креативні технології, які б забезпечували розвиток природних здібностей учнів, формували творчу особистість;

- трансформувати зміст навчання в школі з метою встановлення раціонального співвідношення між гуманітарними та природничо-математичними і розвиваючими складовими , для розвитку толерантної, моральної, фізично і психологічно здорової людини, здатної адекватно реагувати на навколишнє середовище;

- формувати уміння теоретичного, практичного і творчого застосування здобутих знань і умінь впродовж всього життя;

- поєднувати всі види діяльності учнів і педагогів з метою створення максимально сприятливих умов для розвитку спільної творчості.

Безперечно, дуже важливим для мене є забезпечення належної якісної підготовки самого вчителя. Концепція неперервної педагогічної освіти в Міністерстві освіти також відображає ті завдання, ті зміни, які будуть відбуватися в системі підготовки педагогічних працівників, для того і в тому числі, щоб і забезпечити належну якість для профільного навчання. Крім того, практично, відсутній опис наукового супроводу в педагогічному аспекті.

Я розробила методичний інструментарій «Система організаційно-методичних умов зростання професійної компетентності педагогів, орієнтованої на впровадження інноваційних та наукових процесів в закладі».

Проведення моніторингових досліджень з використанням тестових технологій як одного з найефективніших сучасних методів педагогічної діагностики [6] дозволило мені виявити види потреб у наданні методичної допомоги вчителям. На основі досліджень я визначаю рівень відповідності готовності вчителів, що допомагає членам методичної ради розробляти такі форми методичної роботи, які дають можливість учителеві удосконалити рівень своєї професійної компетентності та усвідомити необхідність зміни тактики спілкування з дитиною: від диктату та опіки до залучення її до спільної науково-дослідницької діяльності.

При виборі форм методичної роботи я обов’язково враховую особистісний фактор: педагогічний стаж, професійну майстерність, ставлення до педагогічної праці тощо. Система форм роботи дозволяє спрямувати роботу шкільних методичних об’єднань на розв’язання педагогічної проблеми. А впровадження в практику роботи інноваційних форм дозволяє зробити кожне заняття для вчителів максимально інформаційно та методично насиченим. Педагоги отримують можливість для вільного висловлення думок щодо процесу оновлення освіти, подання на розгляд колег власних методичних знахідок. Перевага надається тренінгам, «мозковому штурму», діловим іграм. Такі форми роботи знайомлять учителів з інноваційними методами та прийомами діяльності на уроці, допомагають їхній самореалізації та саморозвитку, виявляють ініціативних та тих, хто вміє об’єднати інших навколо себе, значною мірою осучаснюють та урізноманітнюють діяльність педагогів.

Отже, вважаю особливостями функціонування різноманітних форм методичної роботи при переході до профільного навчання: моделювання структури, змісту і форм методичної роботи здійснюється таким чином, щоб структура була динамічною, зміст – постійно поновлюваним, форми – оптимально збалансованими відповідно до професійних запитів.

Процес реалізації системи створення умов для розвитку професійної компетентності простежується через управлінську підтримку розвитку у педагогів таких функцій:

- аналізу (вивчення інформації, документації, теорії і методики навчання та виховання, психології, етики, естетики, ранжування методів і прийомів навчання);

- вдосконалення (самоосвіта та самоорганізація діяльності вчителя, участь в роботі різного рівня методичних підрозділів (методичні об’єднання, семінари, консультації, педагогічні асоціації, школи передового досвіду), де проходить знайомство і аналіз проведення дослідницько-експериментальних досліджень, виявлення інноваційних технологій у творчій діяльності педагогів, відбір науково-методичної інформації, її систематизація, моделювання);

- .

(...)

Повний текст статті: /peleshanko_8.01.doc

Пелешанко Людмила Олександрівна
заступник директора з навчально-виховної роботи, вчитель російської мови та світової літератури комунального закладу «Навчально-виховне об’єднання «Школа козацько-лицарського виховання І-ІІ ступенів
№ 21 – суспільно-гуманітарний ліцей – дошкільний навчальний заклад Кіровоградської міської ради Кіровоградської області»