УДК 372.854

Система допрофільної підготовки з хімії у загальноосвітньому навчальному закладі

Вікторія Баланенко,

вчитель хімії, загальноосвітня школа І-ІІІ степенів № 13

Кіровоградської міської ради Кіровоградської області

У статті досліджується проблема індивідуалізації навчального процесу в загальноосвітньому навчальному закладі. Визначено основні завдання та принципи допрофільного навчання. Запропоновано форми та методи організації навчально-виховного процесу під час викладання хімії, можливість формування хімічних знань, умінь та навичок у школярів в умовах допрофільної диференціації.

Ключові слова: допрофільне навчання, курси за вибором, факультативи, індивідуалізація навчання.

The author has analyzed the problem of individualization of the educational process in secondary schools. The main tasks and principles of pre profile study. The author has proposed forms and methods of the educational process in the teaching of chemistry, the possibility of chemical knowledge and skills of students in terms of pre profile differentiation.

Keywords: pre profile studies, elective courses, electives, individualization of study.

Тенденції розвитку сучасної освіти та закони  ринку зумовлюють необхідність розробки нових підходів до освіти. Тривалий час суспільство вважало, що кращою є школа, де дають якісні знання. Сьогодні думка дещо інша: школа повинна навчити дитину навчатися впродовж всього життя, виробити навички до самонавчання, забезпечити практичну орієнтованість знань і засвоєння знань як фундаменту життєвої поведінки кожної людини. Через самопізнання дитина має розвинути свої таланти, щоб самореалізуватися у дорослому житті [1].

Концепція модернізації сучасної освіти передбачає введення профільного навчання в старшій школі. Основна ідея оновлення освіти полягає в тому, що навчання має стати більш індивідуалізованим, функціональним та ефективним.

Серед шкільних предметів хімія займає своє особливе місце. Основи

хімії – це система загальних знань про елементи, речовини, процеси їх перетворень і методи їх пізнання, побудована на базі провідних ідей, теорій і досягнень хімічної науки. Відповідно до принципів дидактики формулюються загальні цілі навчання хімії, обираються методи і засоби розв’язання навчальних завдань. Важливою особливістю навчання хімії в профільній школі є тлумачення її як загальнокультурної цінності й інструменту пізнання навколишнього світу і самого себе. Профільне навчання за своєю ідеєю передбачає суттєве посилення самостійної пізнавальної і практичної діяльності учнів з використанням активних методів навчання [2].

Успішна реалізація профільного навчання неможлива без якісної допрофільної підготовки, яка покликана створити умови для професійної орієнтації учнів,сприяти усвідомленому вибору ними напряму профільного навчання у старшій школі.

Згідно з Концепцією профільного навчання в Україні допрофільна підготовка має здійснюватися через уже відомі і перевірені на ефективність форми: факультативи, предметні гуртки, студії, секції, учнівські наукові товариства, МАН, предметні олімпіади тощо. Для засвоєння змісту підвищеної складності для учнів з гнучким мисленням, окрім традиційних (предметні олімпіади, науково-практичні конференції), застосовуються ще й нові – турніри, конкурси, фестивалі тощо. Це сприяє розвитку природних здібностей, формуванню творчої особистості, орієнтації учнів на певний предметний профіль. Учні можуть виконувати групові та індивідуальні проекти, проводити міні-дослідження. Це збагатить уявлення школярів про професійний світ хімії та дасть змогу об’єктивно, без примусу, на основі правдивої та доступної інформації оцінити власні можливості вивчати хімію на профільному рівні. Важливо, щоб учні, проектуючи власний життєвий шлях, усвідомлювали необхідність хімічної освіти навіть у тому разі, якщо він не буде безпосередньо пов'язаний із хімічним виробництвом чи хімічною наукою.

Профільне та допрофільне навчання слід розглядати як один із напрямків реалізації особистісно зорієнтованої стратегії освіти. Саме такий підхід можна здійснити, скориставшись технологією проблемного навчання.

Проблемне навчання пронизує весь курс хімії, особливо в профільній школі, де більшість уроків можна інтенсифікувати через постановку й вирішення проблемних завдань. Учням пропонується проблема, яку вони розглядають з позицій оптимістів, реалістів або песимістів. На уроці здійснюються організаційні заходи, ставиться певна проблема: наприклад, відкриття радіоактивності і його наслідки з позитивної і негативної точки зору, а потім кожна команда відповідно до своєї назви «Оптимісти», «Реалісти», «Песимісти» повинна розглянути аспекти цієї проблеми.

У загальноосвітніх навчальних закладах засвоєння навчальної інформації відбувається ефективніше у випадку використання вчителем нетрадиційних (неординарних) форм навчання, інтерактивних методів, які стимулюють учня до активної діяльності. Це сучасні типи уроків: «урок брейн-ринг», «урок-аукціон», «урок-бенефіс», «урок-казка», «урок-подорож» тощо. Застосування таких форм вимагає від учителя нетрадиційного творчого конструювання уроків, добору наочності, методів створення сприятливого до творчості емоційного настрою. Інтерактивні методи навчальної діяльності учнів щодо засвоєння навчального матеріалу – це змістовні дискусії, диспути, винахідництво, експертно-навчальна діяльність тощо – сприяють розвитку уяви учнів, легшому і швидшому усвідомленню ними нового змісту, вияву ініціативи у розв’язанні поставлених завдань, а вчителю за розкутих умов уроку виявити типологічні групи учнів, щодо рівнів засвоєння змісту та галузей інтересів.

У системі допрофільної підготовки необхідно максимально використовувати потенціал регіону проживання учнів. Зокрема, варто у 5-8-х класах проводити якомога більше екскурсій та дослідницьких експедицій з метою початкового ознайомлення учнів з екологією рідного краю, збиранням проб ґрунтів, води , снігу для досліджень та ін.. У процесі такої діяльності вони розширюють свій досвід, набувають додаткових знань з географії, історії, біології.

Для досягнення основних цілей у своїй роботі я дотримуюсь наступних принципи навчання:

1 . Створення мотивації вивчення предмету.

2 . Принцип мінімуму.

3 . Контроль засвоєння на кожному занятті.

4 . Використання навчальних алгоритмів.

5 . Якісна система оцінювання знань.

Особливого значення я надаю створенню позитивної мотивації вивчення хімії, тобто змісту навчання хімії. Тут на перше місце виходить проблема відбору змісту матеріалу з предмету. Широко використовую у своїй роботі сучасні методи і прийоми, елементи сучасних педагогічних технологій:

- технологія проблемного навчання;

- технологія різнорівневого навчання;

- технологія ігрового навчання;

- інформаційно-комунікаційні технології;

- технології інтегративного навчання;

- проектні технології;

- освітня рефлексія учнів.

Важливо, що учні отримують можливість самореалізовуватися, і це сприяє мотивації навчання. Центральною ланкою особистісно зорієнтованого та розвиваючого навчання можна вважати навчання на основі міжпредметних інтеграцій .

Під час роботи я використовую скоріше не запропоновані в літературі технології в повному обсязі, а їх деталі, допрацьовані відповідно з конкретними умовами. Головне, що повинні придбати школярі, виходячи зі школи, - не стільки власне знання хімії, скільки освоєння узагальнених видів навчальної діяльності. Якщо мій учень не пам'ятає напам'ять, наприклад, ступінь окиснення Нітрогену або Хрому, але вміє її прогнозувати, зв'язавши поняття «ступінь окислення» з електронною конфігурацією атома, положенням хімічного елемента в періодичній системі, я за нього спокійна, він, безсумнівно, навчився головному - мислити.

З метою реалізації елементів розвивального навчання на уроках я використовую різні методичні прийоми: ступеневий виклад нового матеріалу, складання і потім використання наочних схем - конспектів, робота за алгоритмами, за технологічними картами.

Позитивний досвід навчання, а також розвиток комунікативної компетенції учнів, досягається при впровадженні в освітній процес елементів проблемного, частково - пошукового, модельного методу навчання.

Організовуючи самостійне творче здійснення процесу пізнання, використовую метод проектів, який завжди орієнтований на самостійну діяльність учнів, передбачає вирішення якоїсь проблеми і спрямований на отримання результату. На уроках, можливе використання евристичних і дослідницьких методів, які можуть бути реалізовані у вигляді проблемних лекцій, дискусій (семінарів), самостійних робіт учнів дослідницького, творчого характеру, що включають виконання дослідів, конструювання приладів, виготовлення моделей, що відображають будову речовин, побудову схем, розв’язок розрахункових і експериментальних задач. Хімічний експеримент може мати форму практикумів, які дозволяють проводити дослідження, що підтверджують вивчені теоретичні положення, виконання дослідів по розпізнаванню, отриманню та вивченню властивостей речовин і т.д.

На мій погляд, розвиваючи пізнавальний інтерес, необхідно звертатися до історії науки, становлення наукових теорій (алхімії, флогістону, теорії горіння , уявлення про будову атома). Інакше, вчитель підносить готові факти, не пояснюючи їх походження, як поганий математик, що змусив своїх учнів зубрити напам'ять всі відповіді в кінці задачника, не показуючи їм самих завдань.

Враховуючи специфіку мислення дітей, залучаю відомості з літературних творів, з історії. Вдалі приклади творчих завдань проблемного, інтегративного характеру знаходжу в збірниках творчих завдань сучасних педагогів. Пропонуючи творче завдання інтегративного характеру, здійснюю зв'язок з різними областями знань і людської діяльності: хімією, біологією, історією, літературою, географією і т.д.

З великим інтересом учні включаються в пошук помилок в літературних творах, обговорення уривків з науково-популярних книг, підручників минулих років. Вважаю, що кожен учень повинен мати можливість підвищити свій творчий потенціал, проявити себе в самостійній діяльності з урахуванням індивідуальних здібностей і схильностей. Тому пропоную найрізноманітніші теми і форми для творчої роботи. Це можуть бути такі завдання (індивідуальні та групові), як, наприклад, підготувати доповідь, реферат, написати статтю, знайти потрібну до уроку інформацію в Інтернеті. Учні працюють індивідуально або створюють творчі групи по 2-3 особи. У таких групах робота розподіляється між школярами . Наприклад, один учасник такої творчої групи бере на себе реферативну частину роботи, а інший виконує комп'ютерну презентацію по цій темі.

Організація проблемно-пошукової діяльності потребує роботи з додатковою навчальною та науково-популярною літературою, різноманітними довідниками, допомагає виробляти вміння виокремлювати у тексті головне від другорядного, складати план, знаходити  проблему, стимулює розвиток творчих здібностей учнів. Це робить уроки більш пізнавальними, емоційно насиченими, практично важливими.

Вивчення хімії неможливо без експерименту. Майже всі знамениті хіміки, за їх власними розповідями, з дитинства любили ставити хімічні досліди, можливо, саме через це вони і присвятили своє життя хімії. Вдалий експеримент, виконаний своїми руками і побачений своїми очима, може принести велику користь.

Виконуючи хімічні досліди, учні дізнаються про індивідуальну природу речовин, встановлюють взаємозв'язки між будовою речовин та їх властивостями. Особливу увагу в своїй роботі я приділяю проблемному експерименту, систематичне застосування якого дозволяє досягати реальних результатів у розвитку творчих здібностей школярів. Це дає прекрасну можливість організувати евристичну діяльність учнів. Для того щоб лабораторна робота не пройшла безслідно, я супроводжую експеримент яскравими цитатами з художньої та науково-популярної літератури, фактами з життя вчених .

Є багато захоплюючих, цікавих і повчальних дослідів, що не приховують у собі загрози, вони практичні і красиві. Захоплення хімією починається з проведення дослідів. Як, напевно, кожен вчитель, за час своєї роботи в школі я зібрала своєрідну колекцію цікавих, наочних, простих у виконанні дослідів, що виконуються з використанням реактивів з аптеки, господарського чи продуктового магазину. Такий, часом несподіваний, експеримент допомагає мені розширити кругозір своїх учнів, розвинути їх пізнавальний інтерес, допитливість.

У нашій школі у 7-9 класах ведуться уроки хімії та біології , а також курси за вибором, факультативи («Цікава хімія», «Хімія в побуті»), роль яких доповнити і поглибити досліджуваний матеріал. Специфіка курсів та факультативів дозволяє приділяти належну увагу формуванню не тільки теоретичних знань, але і практичних умінь, знайти можливість проводити не просто традиційний експеримент, а й організувати роботи творчого характеру. Так, при вивченні теми «Види природних вод» в цьому навчальному році ми провели дослідження чистоти води з місцевих резервуарів (на вміст мікроорганізмів). Робота лягла в основу дослідницького проекту.

Введення курсів та факультативів для допрофільного навчання в 7-9 класах загальноосвітньої школи має вирішити важливу проблему: допомогти дитині визначитися з майбутнім профілем, а, в кінцевому рахунку, і майбутньою професією.

Роботу з допрофільного навчання я будую таким чином, щоб ознайомити учнів з методами пізнання природи, сформувати і розвинути креативні здібності школярів, інтерес до хімії, необхідні в житті навички безпечного поводження з речовинами, виховати ціннісне ставлення до природи, і звичайно, до свого здоров'я.

Вважаю, що заняття факультативів та курсів за вибором не повинні дублювати уроки хімії ні за змістом, ні тим більше за формою проведення. Їх особливість полягає в насиченості активною діяльністю учнів: самостійною роботою з об'єктами вивчення, творчими завданнями, лабораторним експериментом.

При роботі в 7-9 класах беру за основу індуктивний спосіб вивчення матеріалу, максимально використовуючи спостереження учнів, їх життєвий досвід, а також інформацію, отриману при прочитанні науково-популярної, художньої літератури, при перегляді різних телепередач.

Реалізація завдань профільної та допрофільної освіти можлива за наявності відповідної матеріальної бази. Проблеми фінансового забезпечення освіти, у тому числі і нових навчальних планів з хімії, розроблені недостатньо. Тому, я використовую мультимедійні комп’ютерні підручники, віртуальні

лабораторії, які мають низку цінних переваг, особливо в умовах  школи, де є недостатнє забезпечення хімічного кабінету необхідним обладнанням. Протягом останніх років я успішно використовую не лише досліди з «Віртуальної лабораторії» та «Відкритої хімії», а й програми для моделювання із «Chem office». Учні із задоволенням складають комп’ютерні програми для діагностики, контролю та корекції рівня власної навченості з окремих тем курсу хімії. Комп’ютерні моделі хімічної лабораторії спонукають учнів експериментувати і отримувати задоволення від власних відкриттів.

Використання сучасного комп’ютерного забезпечення у шкільній хімічній освіті, не знижуючи роль вчителя, сприяє підвищенню якості знань, реалізації творчого потенціалу учнів. Поряд з цим, зауважу, що комп’ютерні технології не можуть повноцінно замінити класичні форми хімічної освіти за повнотою сприйняття учнями інформації.

У кабінеті хімії є додаткова література з підготовки учнів до ЗНО, збірники для абітурієнтів. Накопичено дидактичний матеріал, на кожен стіл роздруковані опорні конспекти з основних тем хімії та методичні рекомендації для проведення практичних і лабораторних робіт.

Допрофільна підготовка природно пов'язана з роботою з обдарованими дітьми. Учитель повинен приділяти цим учням особливу увагу. Для цього, при підготовці до уроку окремі завдання заготовлюю для сильних учнів (особливо на контрольних і перевірочних роботах).

Висновки. Таким чином, основними умовами впровадження в практику профільного та допрофільного навчання з хімії є:

- відбір змісту з урахуванням інтересів та потреб усіх учасників освітнього процесу, в першу чергу учнів;

- включення до змісту хімічної освіти варіативної складової у вигляді

додаткової хімічної інформації (курсів за вибором, факультативів);

- створення системи психологічного забезпечення;

- розробка якісного змістовно-методичного забезпечення навчального процесу, зокрема, його експериментальної частини;

- забезпечення високого рівня організації

Отже, профільне та до профільне навчання хімії потребує і робить можливим використання специфічних форм та методів навчання. Невід’ємною складовою є виконання кожним учнем індивідуальної роботи творчого характеру. При їх виконанні поряд з реферуванням літературних джерел, теоретичним розв’язанням задач, використовуються спостереження, проведення експериментів, лабораторних дослідів.

Список використаних джерел

1.       Василенко Н.В. Організація профільного навчання в школі: нормативно-правове забезпечення, методичні рекомендації, досвід     організації / Н.В.Василенко. – Х. : Вид.група «Основа», 2010. – 160 с.

2.       Максимов О. С. Методика викладання хімії : практикум : навч. посіб./ О.С.Максимов. – К. : Вища шк., 2004. – 167 с.

3.       Муравлева О.И. Инновационные технологии обучения, реализуемые в практике учителей химии [Електронний ресурс] / О. И. Муравлева. – Режим доступу :http://festival.1september.ru/articles/513604/.

4.       Сазоненко Г.С. Педагогічні технології / Г.С.Сазоненко // Шкільнийсвіт. – К., 2009. – 128 с.

5.       Червонная О.С. Интеграция как средство внедрения новых педагогических технологий [Електронний ресурс] / О.С.Червонная. – Режим доступу: http://festival.1september.ru/articles/100263/.

Баланенко Вікторія Вікторівна. І кваліфікаційна категорія. Загальноосвітня школа І-ІІІ ступені № 13 Кіровоградської міської ради Кіровоградської області,  вчитель хімії