УДК 372.881.111.1

ОСОБЛИВОСТІ ЗМІСТУ РІВНЕВОГО НАВЧАННЯ З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ У СТАРШІЙ ШКОЛІ У СВІТЛІ НОВОЇ КОНЦЕПЦІЇ ПРОФІЛЬНОГО НАВЧАННЯ

Тетяна Христова,

вчитель англійської мови

комунального закладу «Педагогічний ліцей Кіровоградської міської ради

Кіровоградської області»

У статті відображено основні віхи вітчизняного та зарубіжного досвіду диференціювання змісту шкільної іншомовної освіти, висвітлено принципи організації профільності згідно нової Концепції (2013р.) та визначено передумови переходу до рівневого навчання іноземних мов у сучасній старшій профільній школі відповідно до трьох рівнів підготовки: стандарту, академічного та профільного.

Ключові слова: профільне навчання, профіль, профільні дисципліни, профільні спецкурси.

The article outlines the milestones in the sphere of foreign languages curriculum differentiation, the main principles of vocational education according to the new Conception (2013) and the following levels: standard, academic, profile.

The key words: vocational education, profile, vocational subjects, vocational special courses

ВСТУП

У нових соціально-політичних  та економічних умовах  пріоритетним завданням реформування й модернізації освіти в Україні визначено організацію профільного навчання в загальноосвітній школі. Профілізація є основою успішної соціалізації особистості, тому що спрямована на гуманізацію освіти, задоволення освітніх потреб, поширення індивідуалізації та диференціації в навчанні, упровадження інформаційних технологій і педагогічних інновацій, здійснення неперервної професійної освіти [8].

Актуальність наукової проблеми. Входження української освіти  в Європейський освітній простір вимагає реформування всіх її ланок, насамперед загальної середньої школи, тому  модернізація української школи – це відмова від усталених стереотипів, вироблення нових принципів шкільної освіти, формування нового змісту і методів.

Метою дослідження є аналіз теоретичних основ нової Концепції профільного навчання старшокласників та особливостей змісту рівневого навчання іноземних мов в середніх загальноосвітніх закладах.

Разом з тим, поза увагою дослідників залишилися проблеми розробки системної моделі роботи загальноосвітнього навчального закладу з профільного навчання старшокласників, забезпечення наступності змісту профільного навчання учнів, недостатня ефективність практичної діяльності в цьому напрямі та суперечності, які виникають при реалізації Концепції профільного навчання в старшій школі. Ось чому темою дослідження обрано: «Особливості змісту рівневого навчання з англійської  мови у старшій школі у світлі нової Концепції профільного навчання».

Аналіз досліджень і публікацій. Проблема профільного навчання старшокласників та напрями його розвитку окреслені в основних державних документах про освіту в Україні: «Про загальну середню освіту», (1999), Національній доктрині розвитку освіти в Україні(2002), Державному  стандарті базової і повної загальної середньої освіти, Національній стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки,  «Концепції профільного навчання у старшій школі» ( 2003, 2009, 2013 років).

Вітчизняні та зарубіжні науковці досліджували різні аспекти профілізації загальноосвітньої школи. В процесі висвітлення загальних  теоретичних питань диференціації навчання цю проблему вивчали дидакти Н.М.Бібік, А.П.Самодрин, М.І.Бурда,  П.С.Лернер, В.М.Монахов, А.Комбе, П.Гордон, М.Куртіс, Т.О’Брайн та інші. Психологічні особливості профільного навчання розглядаються у дослідженнях В.М.Алфімова, Л.І.Божович. Історичні аспекти розвитку профільного навчання  висвітлені в працях Г.Г.Ващенка, М.К.Гончарова, В.І.Ревякіна та інші. Окрім того, ця тема була досліджена з точки зору елективного профільного навчання, різновікового розподілу профілів, внутрішньо класної профільної диференціації, дистанційного профільного навчання, профільного навчання окремих дисциплін.

На сучасному етапі старші школи в усіх розвинених країнах є профільними , для них суттєвими є наступні тенденції: значна варіативність навчання у старшій школі на основі запровадження великої кількості академічних і професійних програм з метою якнайбільшого задоволення потреб ринку праці та особистісних сподівань кожного індивідуума; збільшення числа тих, хто продовжує навчання у старшій школі; продовження терміну обов’язкової й загальнодоступної освіти; варіативність щодо тривалості навчання (від двох до п’яти років залежно від країни і профілю навчання); виокремлення, зазвичай, старшої школи як самостійного виду освітнього закладу (ліцей, гімназія, «вища» школа тощо); урахування результатів навчання під час вступу до вищих навчальних закладів, найчастіше – пряме зарахування.

Виклад основного матеріалу. Необхідно зазначити, що профільне навчання було актуальним  в усі періоди розвитку вітчизняної педагогічної науки, хоч спроби його реалізації були дещо різними. Так, на ранніх етапах становлення педагогіки профільне навчання ґрунтувалось на врахуванні зовнішніх відмінностей: статевих, вікових, станових, класових, - а з ХIХ століття значно більшу роль стали відігравати внутрішні індивідуальні відмінності учнів: психофізіологічні, соціально-психологічні, індивідуально-особистісні.

Поняття «профільне навчання» до останніх років визначалося неоднозначно. Так у «Концепції профільного навчання у старшій школі» (2003р.) профільне навчання розглядається як вид диференційованого навчання, який передбачає врахування освітніх потреб, нахилів та здібностей учнів і створення умов для навчання старшокласників відповідно до їхнього професійного самовизначення, що забезпечується  за рахунок змін у цілях, змісті та структурі організації навчання [4, c.15]. У науковій літературі профільне навчання визначається як процес, спрямований на реальне життєве та професійне самовизначення випускників школи, диференційоване за змістом навчання, прогнозоване з урахуванням структури ринку праці та зайнятості молоді (Л.Герасимчук); один з напрямів реалізації особистісно-зорієнтованої стратегії освіти (М.П.Гузик); організований процес активної пізнавальної діяльності учнів старшої ланки, спрямований на формування особистісного соціального досвіду (С.Вольянська); вид диференційованого навчання, яке ґрунтується на філософському вченні про людину (Н.Шиян); профільно-диференційована планомірна, організована, спільна двостороння діяльність учителів і учнів, спрямована на свідоме, міцне і глибоке опанування останніми системи профільно-орієнтованих знань, умінь і навичок  (А.Самодрін). У статті поняття «профільне навчання старшокласників» розглядається як цілісна інтегрована система, у межах якої здійснюється диференційований підхід до навчання, умінь і навичок за обраним профілем професії, що передбачає врахування освітніх потреб, нахилів та здібностей учнів, відповідно до їхнього професійного самовизначення на основі психолого-педагогічної діагностики.

У Національній доктрині розвитку освіти в Україні йдеться про профілізацію як про один із шляхів  забезпечення рівного доступу дітей до освіти і як одного з  найважливіших  компонентів модернізації загальної середньої освіти. У цієї ідеї, мабуть, нема опонентів, адже практико-орієнтоване навчання постало на часі. Профілізація потрібна для забезпечення індивідуальних потреб школярів, які виявляють підвищений інтерес до окремих предметів, і для професійного самовизначення , до успішної соціалізації, полегшення адаптації до самостійного життя, подолання інфантилізму підлітків, виховання відповідальності за прийняття рішень. Тому назріла негайна необхідність прийняття оновленої Концепції профільного навчання у старшій школі із урахуванням зарубіжного і вітчизняного досвіду, яка побудована на наступних принципах:

- принцип соціальної рівноваги, який передбачає узгодження трьох позицій: можливостей освітніх послуг, запитів ринку праці та соціальних очікувань випускників школи

- принцип фуркації, який передбачає виконання освітньою системою своїх основних соціальних функцій – селекційної, тесту вальної та розподільчої відповідно до соціального замовлення

- принцип компетентності, який передбачає постійну роботу над удосконаленням своїх знань і професійної майстерності, володіння достатньою інформацією про зміни у чинному законодавстві, а також забезпечення необхідного рівня компетентності учасників освітнього процесу

- принцип наступності та неперервності, який передбачає взаємозв’язок між профорієнтаційною роботою, до профільною підготовкою, профільним навчанням і професійною підготовкою

- принцип гнучкості, який полягає у забезпеченні можливостей та умов зміни профілю навчання, широкого вибору змісту навчальних програм і можливостей для його корекції

- принцип варіативності, який полягає у багаторівневості навчальних планів, освітніх програм, змісту освіти , використанні різноманітних технологій, надання учням можливості вибору предметів (курсів), які вільно вивчають, зміні видів діяльності, використанні інтегративного підходу до вивчення обов’язкових предметів

- принцип диференціації, який полягає у забезпеченні умов для добровільного вибору школярами профілю навчання, з огляду на їхні пізнавальні інтереси, здібності, досягнуті результати навчання та професійні наміри

- принцип індивідуалізації, який передбачає урахування індивідуальних особливостей особистості для досягнення поставленої мети, що є підґрунтям для здійснення особистісно-зорієнтованого навчання у профільній школі

- принцип діагностико-прогностичної реалізації, який передбачає виявлення здібностей учнів з метою їх обґрунтованої орієнтації на профіль навчання [3, c.64].

Профільне навчання – це спосіб організації диференційованого навчання, який передбачає поглиблене і професійно зорієнтоване вивчення циклу споріднених предметів.

Профіль навчання визначається з урахуванням освітніх потреб замовників освіти; кадрових, матеріально-технічних, інформаційних ресурсів школи; соціокультурної і виробничої інфраструктури району, регіону; перспектив здобуття подальшої освіти і життєвих планів учнівської молоді, оскільки від правильного формування профілю навчання в школі залежатиме діяльність випускників школи у вищих та середньо-спеціальних закладах, а потім і на роботі.

Згідно Концепції профільного навчання (2013р.) школи формують певні профілі навчання за рахунок комбінацій базових (інваріантна складова типових навчальних планів), профільних (вибірково-обов’язкові за рахунок інваріантної та варіативної складових типових навчальних планів) предметів і спеціальних курсів (за рахунок варіативної складової типових навчальних планів) [8].

Базові навчальні предмети інваріантної складової змісту освіти є обов’язковими для всіх профілів. Ці предмети реалізують цілі та завдання загальної середньої освіти. Зміст навчання та вимоги до підготовки старшокласників визначено Державним стандартом базової та повної загальної середньої освіти.

Профільні предмети – це предмети, що реалізують цілі, завдання та зміст кожного конкретного профілю. Профільні предмети вивчають поглиблено та передбачають: повне опанування понять, законів, теорій: оптимальне використання сучасних та інноваційних технологій навчання; організація дослідницької, проектної діяльності; профільну навчальну практику учнів тощо.

Профільні предмети забезпечують також прикладне спрямування навчання за рахунок інтеграції знань і методів пізнання та застосування їх у різних сферах діяльності, в тому числі й професійній, яку визначає специфіка профілю навчання. Профільних предметів має бути не більше одного-двох.

Спеціальні курси – це навчальні курси ( за рахунок варіативного компонента освіти), які

а) входять до складу відповідного профілю навчання за рахунок варіативного компонента освіти;

б) забезпечують поглиблене вивчення профільних предметів;

в) можуть бути зорієнтовані на певний вид діяльності поза профілем навчання.

Обов’язково-вибіркові предмети – це предмети, які запроваджують до навчального плану з метою загального розвитку учнів для повнішого задоволення їхніх освітніх запитів, які вони обирають самостійно із запропонованого переліку, з метою ефективного використання можливостей закладу освіти, врахування регіональних потреб тощо. Із чотирьох запропонованих учні обов’язково вивчають два предмети за час навчання у старшій школі: один – у 10-у й один – в11-у класах. Два інших можна вивчати за рахунок платних послуг за умови одержання відповідної ліцензії на освітню діяльність.

Як засвідчує ретроспективний погляд на досвід диференціації та профілізації шкільної освіти профільне навчання з іноземної мови не є абсолютно новим явищем у вітчизняній педагогічній практиці. Так, у радянський період історії тривалий час навчання у середній загальноосвітній школі здійснювалося за типовими для всіх закладів освіти планами та програмами. До 60-х років ХХ століття поняття »диференційоване навчання» взагалі вважалося атрибутом буржуазного суспільства, а тому організація профільних шкіл та класів зустрічала неприйняття місцевих органів влади. Невідповідність рівня шкільної підготовки запитам суспільства висунула на порядок денний питання про необхідність профілізації старшої школи. Саме тому в 1966 році було впроваджено дві форми диференціації змісту навчання відповідно до інтересів учнів: факультативні заняття у 8-10 класах та школи з поглибленим вивченням окремих предметів. Ці форми постійно розвивалися, актуальними вони є і сьогодні. Проте, як засвідчив досвід, ці заходи не поліпшили ситуацію з навчанням іноземних мов через відсутність кваліфікованих учителів,  тогочасною пріоритетністю прикладних предметів над гуманітарними, невисоким ідейно-теоретичним рівнем та відсутністю відповідного положення про факультативи та їх навчально-методичного забезпечення, яке успішно реалізувало б цілі й завдання поглибленого вивчення іноземних мов [1, c.23].

Зі здобуттям Україною незалежності у сфері шкільної освіти розпочався новий період. Щоправда, в перші роки незалежності умови навчання іноземних мов суттєвих змін не зазнали: на їх вивчення відводилося лише 4,7 % загального навчального навантаження. Відродження національної школи, спроби широкої диференціації навчання і всебічного врахування у навчально-виховному процесі можливостей, нахилів та інтересів учнів виносили на порядок денний питання про створення нового покоління шкільної навчальної літератури. З цією метою передбачалося видання нових підручників, посібників для закладів освіти, у тому числі заміна навчальної літератури, яка надходила з інших держав. Планувалося створення нових навчальних комплектів з урахуванням рівневої та профільної диференціації навчання. Це свідчить про те, що в історії вітчизняної школи намітилися прецеденти щодо забезпечення її варіативності, проте впровадження нових навчальних планів, перехід до диференційованого навчання, використання альтернативної навчальної літератури, свобода шкіл та учнів щодо вибору навчальних предметів потребували збереження базової єдності освітнього простору, гарантування отримання учнями необхідного базового обсягу знань. У зв’язку з цим одним з заходів у напрямі вироблення підходів щодо навчання іноземних мов став в кінці 90-х  років «Проект державного освітнього стандарту» для галузі «Іноземні мови» та прийняття Радою Європи у 1998 році «Загальноєвропейських Рекомендацій з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання», за якими варіативність змісту освіти визначалася в чіткій системі державного контролю мінімального рівня навченості школярів та єдиних принципах навчання іноземних мов і рівней іншомовної підготовленості учнів на різних етапах навчання та за різних умов. Так з’явилися шість основних рівнів володіння мовою, які можна вважати розширеною інтерпретацією традиційного поділу на базовий, проміжний і поглиблений рівні: інтродуктивний або «відкриття» - A1 (Breakthrough); середній або «виживання» - А2 (Waystage); рубіжний – B1 (Threshold); просунутий або «незалежний користувач»  - B2 (Vantage); автономний або ефективна операційна компетенція – С1 (Effective Operational Proficiency); володіння, що відповідає найвищому іспиту за шкалою ALTE (Cambridge Proficiency) – C2 (Mastery) [7, c.9].

Варто зазначити, що така увага до проблеми іншомовної освіти з боку Європейського Союзу була зумовлена низкою чинників. Насамперед, це мало економічне підґрунтя, оскільки здатність до комунікації засобами іноземної мови є однією з умов мобільності робочої сили і забезпечення конкурентоспроможності Європейського Союзу, а також вважається однією з ключових компетенцій для навчання упродовж усього життя. Усвідомлюючи важливість і переваги єдиних підходів до навчання іноземних мов, Україна використала загальноєвропейські рекомендації в основі конструювання навчальних програм, освітнього стандарту, концепцій навчання, а також підручників та екзаменаційних матеріалів тощо. Реалізація цього підходу сприяла розв’язанню проблеми конвертованості рівнів вітчизняної освіти відповідно до міжнародних стандартів. Незважаючи на всі позитиви, які пропонує стандартизація рівня підготовленості учнів, традиційна (непрофільна) підготовка старшокласників у загальноосвітніх навчальних закладах порушувала наступність між школою і вищими навчальними закладами, про що яскраво свідчить поява численних підготовчих відділень, платних курсів, репетиторство тощо. У зв’язку з цим однією з тенденцій оновлення змісту вітчизняної освіти стало забезпечення її варіативності, що проявляється у профілізації старшої школи (Концепція профільного навчання у старшій школі, 2009), за якою визначаються три рівні оволодіння навчальним предметом у профільних загальноосвітніх навчальних закладах:стандарту, академічний та профільний. Визначення змісту  до кожного рівня:

-         рівень стандарту - визначає обов’язковий мінімум змісту навчального предмета, який не передбачає його подальшого вивчення у вищий школі. Наприклад, аграрні професії, сфера побутового обслуговування, спортивний напрям тощо. Якість мовної підготовки випускників має відповідати загальноосвітньому рівню В1;

-         академічний рівень – обсяг змісту достатній для подальшого вивчення іноземної мови у вищих навчальних закладах. Вивчення за цим рівнем реалізується в класах нефілологічного профілю. Рівень оволодіння іноземною мовою має відповідати рівню В1+.

Зміст навчання на першому і другому рівнях визначається державним загальноосвітнім стандартом. Як бачимо, рівень стандарту передбачає дещо нижчу якість іншомовної підготовки (порогів рівень –В1), проте вона є достатньою для участі у коротких соціальних контактах, які характеризуються простим обміном інформацією на знайомі теми у передбачуваних ситуаціях, дає можливість читати короткі прості тексти з метою отримання необхідної інформації, а також писати короткі особисті листи і записки для задоволення нагальних потреб. Рівень В1+ відображає специфікацію рубіжного рівня для відвідування зарубіжних країн. Його характерними рисами є здатність особи підтримувати взаємодію і висловлюватися про те, чого вона хоче за різних контекстів, а також здатність розв’язувати повсякденні проблеми. Що стосується писемного мовлення, то цей рівень передбачає уміння писати тексти на широке коло тем, аргументовано висловлювати власну точку зору;

-           профільний рівень – поглиблене і професійно зорієнтоване навчання іноземних мов у класах філологічного напряму з орієнтацією на майбутню професію. Рівень володіння іноземною мовою має відповідати показнику В2.

Рівень В2 – це рівень незалежного користувача, який упевнено почувається в умовах іншомовного середовища. Досягнення цього рівня дає змогу розуміти основні ідеї тексту як на конкретну, так і на абстрактну3 тему, брати участь у дискусіях за фахом. Користувач мови чітко, детально висловлюється на широке коло тем, може висловлювати власну думку з певної проблеми, наводити різноманітні аргументи за і проти. Знання мови на такому рівні означає, що він може спілкуватись у закордонних поїздках і отримувати задоволення від читання літератури та перегляду фільмів відповідною мовою. Ще однією важливою особливістю цього рівня є уміння свідомо стежити за правильністю власного мовлення, своєчасно виявляти помилки та виправляти їх, якщо вони ведуть до непорозуміння, планувати зміст того, про що йдеться, і враховувати ефект дії сказаного на співрозмовника. Характерно, що цей рівень володіння мовою (В2) співвідноситься з рівнем Кембриджського іспиту міжнародного зразка з англійської мови – FCE (First Certificate English). А це є важливим кваліфікаційним показником для будь-якої особи, яка бажає навчатися за кордоном (в окремих університетах Великої Британії такий рівень уважається достатнім для зарахування на навчання іноземних студентів), або ж досягати професійних успіхів у галузях, які передбачають володіння іноземною мовою [9].

Іноземна мова як навчальний предмет сприяє профілізації навчально-виховного процесу за будь-яким напрямом, оскільки вона дозволяє реалізувати між предметні зв’язки, інтегруючи зміст різних шкільних дисциплін. Взаємопроникнення і взаємодія змісту різних дисциплін та іноземної мови як навчального предмету виявляється в тому, що знання з інших дисциплін, які передаються за допомогою іноземної мови, слугують засобом для оволодіння нею, і іноземна мова, в свою чергу, є засобом для отримання цих знань.

Суспільно-гуманітарний напрям з іноземної мови може стояти в центрі філологічного навчального профілю, який передбачає не тільки поглиблене її вивчення, а й підготовку учнів до продовження освіти в мовному педагогічному ВНЗ через ознайомлення їх з основами лінгвістики, зарубіжної літератури, країнознавства, перекладу тощо.

У складі всіх інших навчальних профілів за будь-яким напрямом (суспільно-гуманітарним, природничо-математичним, технологічним, художньо-естетичним, спортивним) іноземна мова як навчальний предмет виступає засобом реалізації профільного навчання і передбачає, з одного боку, поглиблене її вивчення за рахунок профільної спеціалізації, з іншого боку, вирішення завдань, зумовлених профілем.

Вивчення іноземної мови досягається профільно-орієнтованими інтегрованими курсами, а також курсами за вибором.

Профільне навчання іноземних мов реалізується через навчально-методичне забезпечення профільного вивчення предметів. Викладання іноземних мов у профільній школі здійснюється за програмами «Іноземні мови. Програми для профільного навчання.10-11кл»(видавництво «Навчальна книга», 2004  р.) та навчальними посібниками з англійської мови:

Англійська мова для 10 класу/ Сірик Т.Л.- для фізико-математичного, технологічного профілів (вид. СТЛ – книга ).

Посібник «США:географія, економіка, культура» 10 клас/ Маліненкова Е.І.;спецкурс «Країнознавство» (вид.»Світ дитинства»).

Посібник «Business English Essentials»:10-11 класи / Біленька О. та інші. Спецкурс «Ділова англійська мова» (вид. Карп’юк)

Посібник «Sci-Tech Translation»: 10-11 класи /Коваленко А.Я. Спецкурс «Технічний переклад» (вид. Карп’юк)

Для реалізації гуманітарного профілю рекомендується:

- поглиблення мовних знань та удосконалення мовленнєвих умінь та навичок;

- ситуації спілкування повинні поповнитись ситуаціями професійного спілкування;

- робота над профільними текстами, підібраними вчителем, повинна бути спрямована на отримання змістової інформації в рамках вибраного профілю на інформаційне опрацювання іншомовного тексту за допомогою перед текстових завдань, які орієнтують на вибір стратегії читання, актуалізують, якщо це можливо, набутий життєвий досвід учнів, а також набуті раніше знання;

- в лексичний мінімум необхідно внести частину найбільш уживаної лексики з профільних текстів, у тому числі терміни з відповідних до вибраного профілю сфер спілкування;

- на уроках у профільних класах рекомендується використовувати доступні вчителю країнознавчі матеріали.

Для більш ефективного впровадження профільного навчання у навчальний процес доцільно в повному об’ємі використати «додаткові години, виділені на поглиблене вивчення предметів, спецкурсів, предметів, за вибором, факультативні, індивідуальні та групові заняття»,реалізовуючи їх у таких спецкурсах, як от: «Країнознавство», «Література», «Ділове мовлення», «Технічний переклад».

Варто зазначити, що профільне навчання помилково ототожнювати з поглибленим вивченням окремих предметів. Це зумовлюється тим, що в основі поглибленого вивчення окремих предметів лежить предметно-орієнтований підхід, а в основі профільного – професійно орієнтований. Так, профіль є поєднанням базових, профільних навчальних предметів та елективних курсів. За посередництвом останніх відбувається поглиблене й розширене вивчення профільних предметів [9].

ВИСНОВКИ

На основі профільного навчання можуть створюватись інтеграційні програми загальної й додаткової освіти, розробка навчально-методичних комплексів спецкурсів за вибором предмета, організація та впровадження рекомендацій для старшокласників загальноосвітніх навчальних закладів щодо ефективності профільного навчання.

Розвиток інтеграційної програми є найважливішою умовою становлення перспективної моделі профільного навчання, спрямованої на вдосконалювання дослідницьких навичок учнів і їхньої пізнавальної компетенції на матеріалі різних предметних областей. ЇЇ попит визначається за допомогою успіхів школярів-старшокласників на рівні психолого-педагогічної діагностики й суспільно значимих досягнень, неможливих у рамках окремого предмета.

 Виокремлення різних рівнів оволодіння навчальними предметами у старшій профільній школі зумовлене потребою урахування індивідуальних особливостей учнів та їхніх профорієнтаційних намірів. За таких умов державною освітньою стратегією передбачається обов’язкове володіння кожним випускником щонайменше однією іноземною мовою на рівні функціональної грамотності, який визначається відповідно до пріоритету комунікативно - діяльнісного підходу. З урахуванням обраного напряму підготовки учні можуть вивчати іноземну мову як загальноосвітній предмет (рівень стандарту та академічний) або поглиблено (профільний рівень).

Психологи вважають, що учні відрізняються передусім якісним складом своїх здібностей, а потім кількісними проявами. Саме якісна характеристика індивідуальності має враховуватися, якщо йдеться про наукові засади здійснення диференціації як найважливішої складової особистісно-орієнтованого навчання.

Література

1. Бібік Н.М. Проблема профільного навчання в педагогічній теорії і практиці. Профільне навчання: Теорія і практика / Бібік Н.М. // Зб. наук. праць за матеріалами методолог. Семінару АПН України. К.: Пед. преса, 2006.-с.23-29

2. Бібік Н.М. Профільна школа як стратегія рівного доступу до якісної освіти / Бібік Н.М. // Директор школи.-2004.-№37, жовтень.-С.2-3.

3. Василенко Н.В. Профільне навчання: проект нової Концепції / Василенко Н.В. // Управління школою. - 2013. - № 22-24. - С. 64-76.

4. Концепція профільного навчання в старшій школі // Інформ. зб. Міністерства освіти і науки України. - 2003. - № 24. – 15 с.

5. Лернер П. Профільна освіта: взаємодія протилежностей. - English. Бібліотека. – 2007. - жовтень. - С. 14-17.

7. Лікарчук І. Проблема профілізації навчання в старшій школі та шляхи їх вирішення / Лікарчук І. // English. Бібліотека. - 2007. - жовтень. – С. 4-11.

8. Концепція профільного навчання у старшій школі : Наказ № 1550 від 04.11.20013 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.mon.gov.ua

9. Піщалковська М.К. Система роботи загальноосвітнього навчального закладу з профільного навчання старшокласників / Піщалковська М.К. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: LibRar.Org.Ua.

Христова Тетяна Володимирівна,

вчитель англійської мови

комунального закладу «Педагогічний ліцей Кіровоградської міської ради

Кіровоградської області»